Чому українська художниця впливає на сприйняття образів жінок у казках?

Дарія Заседа: Ідея переосмислення цих образів виникла після народження моєї дочки. Коли вона підросла і я розповідала їй казки, то зловила себе на думці, що не можу цього розповідати. У будь-якій казці з жінками весь час трапляється якийсь жах – то видають заміж за першого-ліпшого, то калічать, то гвалтують сплячих. В них по суті три вибори, ким бути — принцесою, річчю, яка належить батькові або принцу або вона взагалі неважливий для історії ноунейм.

Я зрозуміла, що хочу розповідати своїй дочці історію, де жінка буде вибирати, займатися цікавими справами, подорожувати. Тобто змінити ці історії на щось альтернативне. Я розповіла їй казку, а потім взялася малювати дівчину до цієї казки. Потім відредагувала казку і намалювала ще одну дівчину. Наразі у мене 40 картин і 40 казок. Я не розділяла, що спочатку я намалюю картини, а потім напишу казки. Десь текст доповнював картину, десь картина підказувала, що має бути в тексті.

Наприклад, Русалонька. Вона спочатку дуже намагалась сподобатись принцу і полишила заради цього море. Вона багато років намагалась йому сподобатись, змінювала і забувала себе справжню, але він її покинув, тому що вона стала нецікава ні йому, ні собі. Вона повернулася до моря і відкрила дайвінговий центр. Тобто вона повернулась до себе, але в новій якості.

У мене часто питали, чому в мене такі жахливі чоловіки в цих казках. Я чоловічих персонажів взагалі не торкалася, просто на фоні жінок, які мали свої інтереси і чимось цікавились, працювали, мандрували, ці чоловіки дійсно виглядали жахливо.

Якщо жінка почне сприймати себе як активну одиницю, буде ухвалювати сама рішення, розвиватись, то для неї не буде стояти на першому місці те, який принц її обере. У неї буде ще ряд якихось інтересів.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі