lvivpost.net
В студії Громадського радіо Віта Володовська, медіаюристка
Євген Павлюковський: Наскільки жорсткими є такі заходи? Що собою являє ліцензійна плата? Наскільки це суттєво для мовника?
Віта Володовська: Такий законопроект вже давно був в нагоді. Варто зазначити, що штрафи – звичайна практика для більшості європейських регуляторів і регуляторів інших демократичних країн. Введення штрафів в закон не є чимось новим. У нас вже діє постанова Кабміну, яка визначає ті ж самі розміри штрафів за ті ж самі порушення. Якщо говорити про гроші, то в даному випадку все залежатиме від того, скільки компанія заплатила за саму ліцензію: чим більше сума за ліцензію, тим більша сума штрафу, який встановлюється у відсотковому відношенні. Найбільший відсоток штрафу – 25, він встановлюється за найбільш сурові порушення, найменший штраф – 5 %, за порушення ліцензійних вимог. Розмір ліцензійного збору залежатиме від типу каналу.
Євген Павлюковський: Сплативши такий штраф, цей канал не захоче більше вчиняти подібні правопорушення? Чи буде вигідніше платити штрафи і робити так, як робив до цього?
Віта Володовська: Коли ми говоримо про штрафи 25 %, то він є досить ефективним. Ми повинні розуміти що 25 % штрафу – велика сума, сплачувати її постійно, щоб можна було порушувати – не ефективно для мовника. Мовник – це, в першу чергу, бізнес. Були пропозиції визначати розмір штрафу залежно від прибутку, який отримав телеканал. Або, якщо від порушення він отримав певну вигоду, вираховувати відсоток або стягувати в повному обсязі цю суму.
Євген Павлюковський: Але це більш складний процес.
Віта Володовська: Якщо вираховувати певний процент від прибутку, то медіа можуть часто приховувати справжню суму прибутку, тому визначення штрафу залежно від ліцензії – найбільш обґрунтоване рішення.
Андрій Сайчук: Якщо взяти конкретний випадок: скандальний концерт на День Незалежності, який транслювався телеканалом «Інтер». Він обурив багатьох людей. Чи маємо ми в цьому випадку достатньо підстав, щоб стягнути певний відсоток штрафу?
Євген Павлюковський: Чи коректно в тій редакції закону, який прописаний, зазначені правопорушення, які будуть вважатися саме такими? Чи не буде на цьому тлі маніпуляцій?
Віта Володовська: Проблема виникла в силу того, що за Радянських часів влада звикла до того, що, як прописано в законі, так і повинно відбуватися його застосування. Прописати всі випадки в самому тексті закону неможливо, бо ситуації потрібно тлумачити, враховуючи певні обставини. Даний законопроект передбачає ще зміни в Положення закону, який забороняє поширення певного виду контенту. Зокрема пропонується доповнити перелік заборон контенту, який принижує національну честь і гідність. Що таке національна честь та гідність? Честь і гідність людини зрозуміла, а от що таке національна гідність, хто це буде визначати? Насправді це дуже тонка матерія. В даному випадку більшь важливою є готовність Національної ради брати на себе роль, давати експертне тлумачення і розглядати кожну конкретну справу. Ключовим тут буде те – чи обґрунтоване таке рішення. Якщо вони зможуть навести якомога більше обґрунтованих рішень, доказів, підстав, то це буде сприйматися суспільством та індустрією.
Андрій Сайчук: Інтерв’ю Юрія Артеменка, голови Нацради з питань телерадіомовлення про те, що Нацрада зараз не має певних сил, щоб відреагувати на ситуації, які насправді могли би бути тим, що би виступило клапаном. Наскільки справді немає цих повноважень в Нацраді? Чи вона може реагувати активніше?
Віта Володовська: Навіть серед медіа експертів це питання є дуже дискусійним. Коли ми беремо текст закону, який набув чинності в 2006 році, там можна побачити хороші принципи. Зокрема про те, що Нацрада здійснює контроль за дотриманням виборчого законодавства. Тобто коли канали транслюють приховану виборчу агітацію – це є порушенням. За тим законодавством Нацрада має повноваження контролювати. Бракує механізмів. В силу наших традицій, що всі норми мають бути прописані, повинні бути певні інструкції, механізмів певних ситуацій, прописаних в законі, дуже бракує. Нацрада говорить, що не може з цим нічого зробити. Я не зовсім погоджуюсь з цією позицією. В історії Нацради, зокрема в 2006 році був час, коли вони створювали експертну комісію, як орган співрегулювання, який надавав висновки щодо порушення виборчого законодавства. Потім Нацрада ці висновки транслювала в свої рішення. Така можливість була, все залежало від волі тих людей, які були в складі ради.
Євген Павлюковський: Але сама процедура тут досить складна. Згадалась розмова з медіа експертом, який говорив, що в двох випадках можуть позбавити мовника ліцензії – якщо мовлення не ведеться з різних технічних причин і якщо телеканал сам визнав, що не хоче вести мовлення та припиняє діяльність. Якщо йдеться про інші способи, то треба виносити попередження, лише потім звертатися до системи штрафів через суд, і лише потім можна подавати наступний позов до суду, щоб позбавити ліцензії. Якщо з’явиться закон, де гарантія того, що буде якісно працювати? Що заважатиме мовнику так само відстоювати свої інтереси в суді?
Віта Володовська: Це питання судової системи. Говорити про будь-які зміни та реформи без зміни судової системи неможливо. Суди – це захист прав людини, оскарження будь-яких порушень. Від одного судді може залежати доля будь-якого закону.
Починати треба не з надання повноважень, а з процедури формування складу Національної ради
Андрій Сайчук: Чи готові ми надавати такі широкі повноваження одному з органів?
Віта Володовська: Створення окремого регулятору, який відповідає за інформаційну сферу, ліцензування і за контроль з порушень – це є найкраща демократична практика. Цей орган має бути незалежним, він не повинен входити в систему виконавчої влади, тобто він не має бути під Кабміном. Раніше, під впливом індустрії, Кабмін штрафи не затверджував. Починати треба не з надання повноважень, а з процедури формування складу Національної ради. Є формальні вимоги для кандидатів, але немає конкурсу. Все відбувається за волею голосування «хто більше подобається». Немає конкурсних вимог та відкритого відбору. Нацрада формується з людей, які є під певним впливом. Незалежність органу потрібно забезпечити вже на етапі формування.
Євген Павлюковський: Чи може бути тенденція до пом’якшення норм, які прописані в законі?
Віта Володовська: Є ймовірність, що розмір штрафів може бути зменшений на 5 %, 10 % та 15 %. Такий варіант був первинний. З пропозицій, які треба внести на друге читання – визначення механізму накладення санкцій. На сьогодні норми настільки неузгоджені, що незрозуміло, чи потрібно перед накладанням штрафу надавати попередження.
Євген Павлюковський: Новина про штрафи пройшла в контексті, що накладати штрафи можна без попередження. Поява цього закону хоч трошки врегулює ситуацію на українському медіа ринку?
Віта Володовська: Без будь-яких реформ – це перший, але досить важливий крок. Говорити про ефективність можна буде згодом. На нашу думку, це є позитивною зміною.