Наскільки важливим є це відкриття для науки і чи матиме воно практичне застосування — говорить Сергій Парновський, астрофізик, професор, доктор фізико-математичних наук, співробітник АО КНУ ім. Тараса Шевченка.
Василь Шандро: Що нам слід розуміти під гравітаційними хвилями?
Сергій Парновський:Гравітаційні хвилі були запропоновані Айнштайном 100 років тому — якраз у 1916 році. Їх можна пояснити так: якщо гравітація — це спотворення метрики простору й часу (за аналогією, якщо покладемо на гумові плівку дві кулі, вони будуть скочуватись одна до одної), то гравітаційні хвилі — це збурення на поверхні цієї плівки, яке поширюється зі швидкістю світла. Тобто, якщо у нас є два супутники, до відстань між ними буде трохи змінюватись.
Що саме було відкрито? Пошуки гравітаційних хвиль здійснювалися вже тривалий час. Цікаво, що у Києві у 70-х роках також шукали гравітаційні хвилі. Цим займалася група при Інституті теоретичної фізики Академії Наук УРСР. І певних здобутків вони таки досягли, однак через проблему з доказами, аргументами, не було написано навіть статті.
Що ж відбулося у вересні? Майже одночасно, із різницею, меншою за секунду, гравітаційну хвилю спостерігали на різних приладах у двох штатах США. Тобто, вперше маємо докази, що це не щось випадкове.
Всі люди, які цим займаються, знали що хвилі існують, питання було тільки у доведенні цього.
Айнштайн отримав Нобелівську премію зовсім не за загальну теорію відносності, а за те, що на межі можливостей науки того часу зміг виміряти цей тонкий ефект. Тепер із цього ефекту ми маємо лазери.
Швидше за все, гравітаційні хвилі — це результат якогось космічного катаклізму.
Василь Шандро: Чи є це відкриття одним із пазлів формули виникнення світу?
Сергій Парновський: По-перше, все, чим займається наука, має на меті пояснення того, як утворився світ. Навіть якщо якісь відкриття були не досить резонансними чи цікавими, вони все одно привносили якусь частину у розуміння картини створення світу.
Я не вважаю, що відкриття гравітаційних хвиль у майбутньому матиме якесь практичне застосування. Однак, це важливо у тому аспекті, що теорія відносності пройшла ще одне випробування і ми можемо продовжувати покладатися на неї.