Громадське радіо
У студії Громадського радіо про цю ситуацію говоримо із заступником керівника Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Євгеном Нєцвєтаєвим.
Дмитро Тузов: Нещодавно правозахисник Євген Захаров у нашому ефірі сказав, що, на жаль, тортури в Україні не зникли. Чому у країні досі існують катування, що на це впливає?
Євген Нєцвєтаєв: Відповідно до факультативного протоколу, який Україна ратифікувала у 2006 році, наша держава була зобов’язана створити систему протидії катуванням. Систему постійних моніторингових візитів «національний превентивний механізм». Функції цього механізму у 2012 році почав виконувати Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Діяльність механізму здійснюється за форматом «Омбудсмен +». Тобто, ці візити мають відбуватися за участю не лише секретаріату Уповноваженого, а й з представниками громадськості. Зараз проходить набір на громадських моніторів. Щоб долучитися треба зайти на сторінку ГО «Україна без тортур» і до 1 квітня подати заявку. Сьогодні маємо 200 громадських моніторів.
Місця несвободи це не лише ізолятор тимчасового тримання, виправна колонія, слідчий ізолятор. Це, насправді, усі місця, де людина перебуває під контролем. Наприклад, психіатричні лікарні, геріатричні пансіонати, психоневрологічні інтернати, установи Державної міграційної служби, де утримують біженців, установи адміністрації Держприкордонслужби, кімнати тримання затриманих у райвідділах.
Ізолятори тимчасового тримання – це заклади національної поліції України, слідчі ізолятори – відносяться до сфери Міністерства юстиції.
Дмитро Тузов: Чи отримуватимуть доступ громадські монітори до таких закладів?
Євген Нєцвєтаєв: Представники департаменту національного превентивного механізму мають право відвідувати такі місця несвободи. На підставі доручення уповноваженого, монітори також можуть бути учасниками візиту, але треба пройти відбір та базове навчання. Юридичну освіту для цього мати не обов’язково.
Євген Павлюковський: Заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов сказав, що лише кілька ізоляторів тимчасового тримання в Україні відповідають європейським нормам. Які це норми? Чому маємо таку ситуацію зважаючи на те, що щороку сплачуємо мільярдні компенсації людям, з якими в ізоляторах не належно поводилися.
Євген Нєцвєтаєв: Йшлося саме про слідчі ізолятори, де перебувають особи взяті під варту. Мінімальні в’язничні правила, правила поводження з, наприклад, неповнолітнітніми в’язнями і т.п. Існує система міжнародних норм, які передбачають належне поводження. Є і національне законодавство, але наші установи не завжди відповідають і йому. Наприклад, норма житлової площі у слідчому ізоляторі складає 2,5 кв м на одну особу. Для колонії ця норма – 4 кв м на одну особу. Але інколи у слідчих ізоляторах людей тримають рокам.
Євген Павлюковський: Чому Україна не може модернізувати ці установи у відповідність до національного законодавства, до міжнародних норм?
Євген Нєцвєтаєв: У бюджеті 2017 року для видатків на капітальні ремонти, будівництво Державної кримінально-виконавчої служби не виділили ні копійки. Тому ремонти відбуваються за рахунок спеціальних фондів. Колонії, які мають потужні виробництва, мають кошти спецфонду і цими коштами покращують умови перебування засуджених. Якщо говорити про слідчі ізолятори, то там немає виробництв. І якщо немає підтримки держави, то вони можуть підтримуватися лише за рахунок саме благодійних внесків.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.