Громадське радіо
Уже два тижні в українських соцмережах точаться дискусії щодо справжньої кількості жінок, які гинуть від домашнього насильства.
Фонд народонаселення ООН, посилаючись на власне дослідження «Економічні наслідки насильства щодо жінок в Україні 2017» (що проводили також і фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень) наводить формулу, згідно з якою можна обрахувати цифру смертей. Але не лише від домашнього насильства, але більш обширного поняття – ґендерно зумовленого насильства (ҐЗН, стор.30). «1 279 (число смертей) × 0,47 (частка смертей, обумовлених ҐЗН)». Тобто якщо порахувати 47% від кількості усіх зареєстрованих МВС насильницьких смертей жінок, то вийде 601,13.
Інформація про 600 смертей жінок від домашнього вперше з’явилася раніше. Наприклад, такі дані наведені у листопаді 2017 року в матеріалі журналу «Новое Время».
“Прояви домашнього насилля – це прояви того нігілізму, що в подальшому породжує в суспільстві більш тяжкі наслідки. Незважаючи на розширення кола суб’єктності спеціальним законом, на сьогодні не всі державні органи, органи місцевого самоврядування свідомі щодо глибини питання і їхньої участі в подоланні наслідків чи запобіганні проблеми”, – говорить Костянтин Бушуєв.
Громадське радіо поспілкувалось із заступником голови Нацполіції та дізналось, як веде облік поліція та чи можна підтвердити дані про 600 загиблих жінок за 2017 рік:
“Статистичні масиви доволі неоднозначні, мабуть, як і багато статистичних показників, що характеризують процеси в нашій державі. Щоб зрозуміти глибину проблеми, до прикладу я приведу такі близькі за багатьма показниками області, як Черкаська та Вінницька. Дві області мають спільний кордон, фактично є аграрними регіонами і не відрізняються станом криміногенної обстановки – в Черкаській на 10 000 населення 20 жертв за 2017 рік, у Вінницькій – 49. Логічного пояснення різниці статистики немає, але є прагматичне пояснення. Напевно, це властива для багатьох державних структур, організацій низька культура ведення статистичних обліків, зумовлена відсутністю певних програмних продуктів і порядків, із використанням яких людей навчають працювати зі статистичними масивами.
Нацполіція відповідає за питання обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, а також події які мають ознаки домашнього насилля. У той же час новим законом передбачено дуже велику зону відповідальності для органів місцевого самоврядування та для інших центральних органів виконавчої влади, які мають вести відповідні обліки.
Зрозуміло, що ці обліки в кінцевому варіанті будуть зводитись в єдиний реєстр, який буде обліковувати факти домашнього насилля, кривдників, а також жертв, але це попереду.
Введення єдиного реєстру, який передбачений новим законом, дає можливість сподіватися на те, що будуть усунуті непорозуміння між органами державної влади та організаціями чи установами, які уповноважені здійснювати ті чи інші функції, а також зобов’язані вести статистичні обліки”.
Чи можна підтвердити дані про 600 загиблих від насильства жінок в 2017?
Я би повертався до методології. Якщо ми кажемо про статистичні дані, то це сухі обліковані одинці, які є результатом проведення тих чи інших дій. Якщо ми кажемо про соціологічні викладки або дослідження, пов’язані з застосуванням певних методик, то це все ж цифри, які мають певні допуски. Виходячи з сухих статистичних показників, ця цифра не відповідає дійсності.
Якщо говорити про безпосередньо жертв насилля, то в контексті умисних вбивств ми говоримо про всього 69 таких фактів. За цими фактами прийняті рішення суду, є відповідні ухвали, де особу визнано винною у вбивстві на ґрунті насильства в сім’ї.
У той же час ми маємо говорити про те, що є дуже багато справ, за якими вироки суду не набули чинності або ще не винесені, у той же час повідомлено про підозру обвинуваченому.
Тому статистика – річ дуже вперта. Якщо говорити про конкретно доведену вину, ми на сьогодні говоримо про 69 таких справ та про 86 потерпілих від тяжких тілесних ушкоджень.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.