В студії — голова Центру розвитку інновацій, координатор проєкту «Е-рішення для громад» Сергій Лобойко.
Сергій Лобойко: Якщо брати класику, як це склалося з часів 19 сторіччя, перепис населення — це, за великим рахунком, глобальне соціологічне дослідження. Чи є сенс в тому, щоб раз на десять років проводити таке дослідження, яке застаріває вже навіть під час його проведення… Бо воно проводиться впродовж місяця, спеціально набрані інтерв’юери ходять по під’їздах і хатах, задають велику кількість питань, але ви можете відповідати все, що хочете. Не несете ніякої відповідальності за те, що сказали. Ніхто не перевіряє, чи є ви власником квартири, не перевіряє документи.
З останнього перепису пройшло 20 років.
Ми живемо вже в 21 сторіччі, дискусія про те, чи переходити до технології електронного перепису, це питання навіть на політичному рівні офіційно вирішено ще 2 місяці назад. Був указ президента, в якому він сказав готуватися до електронного перепису. Прем’єр-міністр в перший день після свого обрання сказав, що для нього це принципово важливе питання.
Насправді в цій країні, на основі офіційних даних про населення здійснюються всі розрахунки між бюджетами, плани. Судячи з того, як говорять експерти, там помилки йдуть на багато мільйонів.
В нас є дуже велика проблема, пов’язана з неточністю цих даних. В той же час, стоїть питання: чи варто робити велике соціологічне дослідження, яке не буде точним, ціною в 4 млрд. гривень. На наступний рік в бюджеті, який поданий до ВР, закладено майже 3,5 млрд. гривень на такий традиційний перепис. Який передбачає, що на три тижні ми наймемо порядка 100 тисяч інтерв’юерів, які не несуть відповідальності за точність зібраних даних, що ми в результаті отримаємо?
Розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
0