Любомир Ференс: Закінчилася епопея з міністром фінансів Олександром Данилюком. Довгий період часу Олександр Данилюк був у відкритому конфлікті з Ніною Южаніною, очільницею податкового комітету. Вона – одна з ключових фігур економічної політики цієї країни. Що означає це звільнення?
Євген Олейніков: Як на мене, це перший гучний конфлікт, який триватиме аж до завершення виборчої кампанії. І головна його причина у тому, що ані уряд в цілому, ані ВР, що його сформувала, не можуть показати українцям однозначних досягнень у реформах під які вони і обиралися.
Ірина Соломко: Інформація про те, що пана Данилюка збираються усувати з посади з’явилася ще навесні минулого року.
Євген Олейніков: Все почалося ще трошки раніше. Тоді, коли пан Данилюк підняв питання про те, що програмою уряду мала стати коаліційна угода, укладена між основними фракціями парламенту, коли вони створювали коаліцію і затверджували уряд. Він часто про це згадував і, власне, вже цим багатьох дратував.
Все інше – фрагментарні прояви цього конфлікту
Бо, на жаль, для багатьох політиків коаліційна угода була чимось, що можна представити, як черговий набір гасел, під це отримати певний кредит довіри від громадян, а далі просто забути. Данилюк наполягав на тому, щоб цей документ виконували. Це був перший і найпотужніший конфлікт між ним та багатьма іншими політиками. Він намагався наполягти на виконанні обіцянок, йому цього не пробачили.
Любомир Ференс: Тобто можна сказати, що Олександр Данилюк все ж намагався щось робити у плані реформ. Наприклад, голосно були заявлені реформи митниці і фіскальної служби. І яким великим здивування, коли у січні прем’єр-міністр сказав, що реформа згортається. А це мала бути центральна реформа Мінфіну.
Євген Олейніков: Насправді це не центральна реформа Мінфіну. У нас є головна вада, що блокує будь-яку реформу в цій країні: досі не провели реформи державного управління, яка б дозволила жити тим коштом, який реально можна отримувати до бюджету з економіки у вигляді податкових надходжень.
Це вирок проведеним реформам
Станом на 2013 рік держборг України був близько 500 млрд грн і ми казали, що потрібна програма МВФ, бо не впораємося навіть з поточними зобов’язаннями. У 2018-му держборг складає 1 трильйон 700 млрд грн і ми кажемо, що потрібна програма МВФ, бо без не впораємося з виплатою навіть поточних зобов’язань.
Нам потрібен фіскальний монстр, який зможе витягнути з економіки не стільки, скільки написано в законі, а стільки, скільки потрібно для фінансування реальних потреб.
Ірина Соломко: Міністр – фігура політична. Призначення пана Данилюка відбулося за так званою квотою БПП. Почався конфлікт і навіть свої, які призначали, не змогли його контролювати, як наслідок його звільнили.
Євген Олейніков: Пан Данилюк працював на Банковій до появи там у якості президента пана Порошенко вже впродовж чотирьох років. Він був виконавчим секретарем комітету економічних реформ ще за попередньої влади. Тоді пан Данилюк дуже неприємно здивував багатьох керівників міністерств і відомств тим, що теж намагався забезпечити виконання програми реформ. Природа конфлікту була така ж сама. Тому я здивувався, що нові керівники повторюють ту ж помилку.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.
0