Держава має свою ціну, і ця ціна — наші податки, — Микола Малуха

Про те, чому і як потрібно українцям вимагати від своєї держави належних послуг через те, що вони утримують ту саму державу за рахунок своїх податків, поговоримо з Миколою Малухою, координатором по комунікаціям проекту «Ціна держави»

Андрій Гарасим: Що це за конкурс?

Микола Малуха: Це конкурс, який щороку проводить німецьке видання Deutsche Welle, що оцінює кращі Інтернет ініціативи за різними номінаціями. Нас номінували на цей конкурс українські активісти. Серед учасників журі обрало 5 найкращих, і серед цих п’ятьох, власне, і відбулося змагання.

Ми перемогли в номінації — найкращий сайт або блог українською мовою. Нам була важлива ця перемога, тому що це одне з найбільш відомих міжнародних змагань серед онлайн-активізму. Ми хочемо і далі розвиватися, тому без подібних перемог це буде зробити дуже складно.

Андрій Гарасим: Яка ваша аудиторія і скільки людей за вас проголосувало в цьому конкурсі?

Микола Малуха: За нас було віддано понад 800 голосів. В нас є сайт cost.ua, де ви можете порахувати, скільки ви податків сплачуєте державі, яка у вас буде пенсія, які реформи потрібні нашій країні тощо. І в нас є представництво у Facebook, через яке ми поширюємо всі свої напрацювання. Тобто аудиторія в нас класична для соцмереж — віком 25-34 роки, переважно мешканці Києва або інших великих міст, які мають активну життєву позицію.

Андрій Гарасим: Чому така назва «Ціна держави»?

Микола Малуха: Тому що все має свою ціну. І держава так само. І навіть безкоштовна освіта чи медицина мають свою ціну, за яку платять всі інші. Мета проекту — показати, що люди утримують державу зі своїх податків.

Андрій Гарасим: Ви сказали, що держава теж має свою ціну. Яка це ціна?

Микола Малуха: Ціна — це податки, які ми сплачуємо: ПДВ, внески в пенсійний фонд і т.і. Всі в нашій країні платять податки в той чи інший спосіб.

Андрій Гарасим: У вас є дослідження по податкам. Чи ті податки, які ми сплачуємо, відповідають тому рівню послуг, які ми отримуємо від держави?

Микола Малуха: Проблема в тому, що не завжди українці вимагають надання послуг належної якості. Всі ми сплачуємо податки, які йдуть на фінансування медицини, але як витрачаються гроші на  медицину — відомо. Відповідно ми отримаємо низьку якість, і приходимо до того, що лікарям потрібно доплачувати. А ми платимо достатньо податків, щоб обходитися без зайвих доплат, та отримувати якісні послуги.

На нашому сайті є калькулятор, на якому можна ввести дані про свої доходи, і пробачити, відповідно до суми, скільки грошей йде до різних статей витрат: медицина, пенсійний фонд тощо. Ви побачите, що 2/3 ваших податків йдуть на утримання пенсійного фонду для того, щоб сьогоднішні пенсіонери отримували пенсії, тобто не йдеться про те, що ви собі відкладаєте ці кошти як винагороду за вашу працю.

Наталя Соколенко: Ви намагаєтесь поширити свої знання та запропонувати свій погляд на те, що насправді відбувається. Чи вам вдається сформувати суспільний попит на відповідні реформи?

Микола Малуха: Ми не робили досліджень, які би провели зріз нашої аудиторії, але, дивлячись не те, скільки людей нас читають, ми принаймні  даємо альтернативу. Люди розуміють, що є декілька позицій, і враховуючи те, що ми перемогли в конкурсі, ми розуміємо, що громадяни вже дали оцінку нашій діяльності.

Наталя Соколенко: Чи вас читають люди, які ухвалюють рішення, наприклад народні депутати?

Микола Малуха: Є серед наших читачів представники Нацбанку.

Наталя Соколенко: Чи перетворюються ваші ініціативи в проекти постанов? Чи є вплив ваших думок на здорові дії Нацбанку?

Микола Малуха: Деякі люди, які мають прогресивні погляди, розуміють, що ми можемо якісно показати, наскільки багато в нас державного втручання, і показати, як можна позбавитися цього негативного пострадянського явища.

Андрій Гарасим:  Ваш проект спрямований більш на соціальні проблеми чи до вільного розвитку капіталу?

Микола Малуха: Ми розуміємо, що є соціальні гострі проблеми. Наприклад, пенсії, якими всі невдоволені. Ті, хто сьогодні працює, не зацікавлені інвестувати свої гроші в пенсійний фонд, адже розуміють, що їм самим доведеться собі забезпечувати пенсію. Відповідно, ми пишемо на цю тему.

Є більш глобальні речі. Наприклад, ми нещодавно запустили індекс непрозорості державних підприємств, який показав, що  91% державних підприємств не звітує про свої доходи, як повинні звітувати.

Наступним нашим кроком буде проілюструвати, скільки комунальних підприємств не звітується.

Андрій Гарасим: У вас було дослідження «Перші підсумки децентралізації». До яких ви дійшли висновків?

Микола Малуха: На жаль місцеві органи влади не знають, як користуватися тими грошима, які в них залишаються від податків, і, відповідно, є величезні залишки в бюджеті. Це питання також і до місцевих активістів, які б могли контролювати, скільки грошей лишається в бюджетах і як вони витрачаються. Розвиток тих чи інших міст та районів міг би залежить від громади.