Shutterstock
Телефоном спілкуємось із народною депутаткою України Іриною Сусловою.
Наталя Соколенко: Як ви оцінюєте, наскільки успішно Україна виконує Угоду про Асоціацію з ЄС в частині реалізації гендерної політики?
Ірина Суслова: Завжди кажу, що можна краще. Але варто сказати й про конкретні результати і досягнення. До прикладу, вчора було проведено профільний комітет, на якому ухвалили рішення щодо підтримки законопроектів про гармонізацію законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом ЄС й про запобігання та протидію дискримінації в Україні. Після ухвалення цих двох законопроектів буде ратифіковано Стамбульську конвенцію, що є обов’язком України перед ЄС.
В частині гендерної політики в Угоді про Асоціацію є 4 директиви. Перша із них — це рівне ставлення до чоловіків і жінок у питанні постачання товарів та послуг. В принципі, вона передбачає рівний доступ до товарів і виключення прямої та непрямої дискримінації.
Якщо говорити про результати щодо цієї директиви — на жаль, на законодавчому рівні це питання не врегульоване. Але Міністерство соціальної політики бачить реалізацію цієї директиви через відновлення Інституту гендерних радників. Відповідні кроки в цьому напрямку вже робляться. У Міністерстві намагаються впровадити цей Інститут, котрий дозволить проводити гендерно-правову експертизу не тільки законодавчих актів, а й наказів, що проходять через органи виконавчої влади.
Наталя Соколенко: Але таку гендерну експертизу намагалися створити й раніше. Ще й досі цього не зроблено?
Ірина Суслова: Це питання наразі обговорюється на рівні робочих груп і в Міністерстві, і в нашому комітеті. Ми надіслали листи всім керівникам обласних, міських рад, щоб вони також ввели посаду радника з гендерних питань. Для впровадження таких змін потрібна не тільки воля, але й фінансування.
Наталя Соколенко: Що ви можете сказати про гендерну чутливість ваших колег-народних депутатів?
Ірина Соломко: Це питання пов’язане, напевно, із стереотипами більше. Майже усі жінки у парламенті об’єдналися у міжфракційне депутатське об’єднання «Рівні можливості». Туди, до речі, входять і чоловіки-депутати. Вони намагаються обстоювати питання гендерної рівності. Для чого це робиться?
Є стереотипи, закладені ще Радянським Союзом і дуже часто громадяни навіть не усвідомлюють, коли їх дискримінують. Над цими питаннями потрібно працювати, аби врегулювати таку ситуацію.
До розмови приєднується експертка з Київського інституту гендерних досліджень Марфа Скорик:
Наталя Соколенко: Ми говорили про те, що є зволікання із впровадженням гендерних посадовців, гендерної експертизи законодавства. Що ви можете додати?
Марфа Скорик: Проблема не у зволіканні, не у відсутності волі. Просто це не та річ, яку можна змінити одним помахом руки. Мають бути фахівці, імплементуюча структура — тоді буде спроможність такі зміни робити. Наразі маємо дуже сильний блок зацікавлених людей у законодавчій владі. Є дуже багато дорадчих органів, кожен орган має свою експертну раду і часто не одну. Однак ці структури консультаційні, вони нічого імплементувати не можуть.
У нас насправді є все, крім виконавчої влади, що й має втілювати всі ці прийняті закони, поради, ідеї. Кажучи ще простіше, йдеться про одне з міністерств. У нас зараз це Міністерство соціальної політики. Саме на нього покладено функції уповноваженого органу із забезпечення рівності.
Наталя Соколенко: Хочу поговорити про гендерні зобов’язання, що випливають з Угоди про Асоціацію з ЄС. Що зроблено, а що ще мають зробити у цьому напрямку?
Марфа Скорик: Ринок праці — ще проблемна галузь для гендерної експертизи. Інститут проблем праці не має ані відділу, ані фахівця з питань рівності.
Ірина Соломко: А чому так? Чому цим питанням не займаються?
Марфа Скорик: Рівність на ринку праці — дуже важка проблема і вона не вивчена. Фактично, ми могли б адмініструвати ці питання, якби знали фактаж. До того ж маємо проблему з Дерстатом: немає даних про те, що відбувається на ринку праці.
Матеріал підготовлено у співпраці з ініціативою «Сильніші разом» за підтримки ЄС.