Фото: rian.com.ua
Ірина Соломко: Наскільки це було важко?
Ірина Геращенко: За звільнення Марії боролося дуже багато людей: її родина, друзі, СБУ — близько року, але це стало можливим тільки завдяки тому, що Президент України пішов на такий акт гуманізму і помилував громадянина Росії, засудженого на 11 років за злочини проти територіальної цілісності України.
Проблема була в тому, що її не включали у списки на звільнення. Тільки у лютому на це все-таки погодилися, але при цьому заявили, що бачать таку можливість тільки за умови звільнення громадянина Росії, який як на мене є яскравим свідченням присутності в Україні російських найманців.
Ірина Соломко: Чому її не включали у списки?
Ірина Геращенко: Мені взагалі важко пояснити, як можна утримувати у заручниках 14 місяців цивільну людину чи звинувачувати її у диверсіях. Наше завдання звільнити всіх людей, які залишаються в заручниках.
Процес звільнення було практично заблоковано, починаючи з листопада 2015 року. Україна зайняла правильну активну позицію, щодня наголошуючи, вимагаючи, апелюючи до свідків, намагаючись привернути увагу до всього світу.
На нашу думку, виконання Мінських угод мало починатися з безпекових та гуманітарних питань — це аксіома.
Анастасія Багаліка: З цифр, озвучених сьогодні, у полоні залишається 129 людей. Чи можна говорити про якесь співвідношення, скільки з них військових і цивільних?
Ірина Геращенко: Ми користуємося тільки офіційною інформацією, яку нам надає міжвідомчий центр СБУ: трагічний список зниклих безвісти та другий драматичний полонених. На сьогодні у списку заручників залишається 129 людей. Близько 50 людей з цього списку — це цивільні. Також з цього списку 10 людей утримують у тюрмах Російської Федерації. Також проблемою залишається місце утримання багатьох людей.