Лариса Денисенко: Книга «Борги нашого життя» представлена як соціально-психологічний детектив, навіть трилер. Що такого страшного в наших боргах?
Андрій Гарасим: У героїв книги дійсно є борги, які вони мають віддати. Події крутяться довкола одного персонажа, якого вони вважають негативно дотичним до їхніх доль, і тому вирішують вчинити над ним своє правосуддя.
Лариса Денисенко: В анотації книги сказано, що герой йде на позицію піарника банку і опиняється в колекторському відділі. Наскільки це реальна історія?
Андрій Гарасим: Це не є реальною історією, але я довгий час працював економічним журналістом, тісно спілкувався з банківськими структурами, які навіть не є банківськими структурами, а фінансово-промисловими групами. І звичайно там своє життя і відбуваються різні речі, бо більшість цих структур походять з 1990-х.
Ірина Славінська: Опишіть героїв роману.
Андрій Гарасим: Я намагався створювати їх максимально близькими до життя, не хотів робити їх якимись гангстерами. Це звичайні, адекватні люди, які отримали в житті певні травми, але приходить цей час, вони зустрічаються разом і розуміють, що мають якимось чином усунути джерело їхніх подразнень — власника банку. Вони гадають, що роблять це не тільки для себе, а виступають вершителями правосуддя від імені суспільства.
Лариса Денисенко: Як розкривається в романі колекторна тема?
Андрій Гарасим: Вона слугує зав’язкою, яка є провідником цих боргів. Це аналогія, потім це відходить на другий план, коли герої розуміють, що вони не можуть цим займатись.
Лариса Денисенко: Чи було вам страшно писати про якісь моменти, які буде потім страшно читати й читачеві?
Андрій Гарасим: Було моторошно, коли герої зрештою доходять до того, що не можна жити за старозавітними правилами, як око за око. Вони вирішують гуманно вийти з цієї ситуації, стати людьми в цьому суспільстві, і саме тоді наступає розплата.
Лариса Денисенко: Але ж жорстоко карати за доброчинність. Чому ви це вибрали для сюжету?
Андрій Гарасим: Це не новий прийом, взяти хоча б кінотрилер братів Коен «Старим тут не місце». Там зав’язка починається з того, що чоловік знаходить гроші і бачить поруч пораненого мексиканця, який просить води. Чоловік йде, але його мучить совість, вечором він повертається з водою, і саме тоді запускається фатальний ланцюжок подій, який прирікає головного героя.
Тут є певне філософське підґрунтя — за добрі вчинки теж потрібно платити. Не треба чекати, що ти зробиш добрий вчинок, і прийде благодать.
Ірина Славінська: В книзі добро з кулаками?
Андрій Гарасим: Так, але добро виявляється не таким хитрим, як зло.
Ірина Славінська: Приходьте 22 квітня об 11:00 на Книжковий арсенал, де відбудеться дискусія «Чому так мало: Гостросюжетний жанр в сучасній українській літературі». Там як раз буде присутній Андрій Гарасим, а також інші письменники, літературознавці.
Андрій Гарасим: І о 13:00 буде автограф сесія на стенді видавництва «Нора-Друк».
Ірина Славінська: Чи справді гостросюжетних книжок мало в українській літературі?
Андрій Гарасим: Мені здається, що їх явно не вистачає. Українці читають російськомовні детективи, і не тільки Донцову. Але коли я спілкувався з деякими видавцями, то почув дивну річ, що україномовний трилер не буде користуватися популярністю у читачів.