Громадське радіо
У студії координатор громадської організації «Права Справа» Дмитро Снєгірьов, говоримо про останні події у Луганську.
Любомир Ференс: Чи справді Ігор Корнет є таким впливовим, що може зробити конкуренцію Ігорю Плотницькому?
Дмитро Снєгірьов: Абсолютно ні, якщо подивимося заяви самого Корнета, його заяви не проти Плотницького, а проти його оточення. Йдеться про те, що начебто найближче оточення Плонтицького, глава його адміністрації Тейтман, Шурхаєва (держтелерадіокомпанія), Селіостров (керівник особистої охорони Плотницького) — це начебто українські агенти, які втерлися в довіру лідеру “республіки”, відповідно з моменту їхньої нейтралізації лідер може продовжувати в подальшому свою роботу. Тобто назвати це путчем — це образити всіх путчистів, які були до того, і ще будуть в майбутньому. Давайте подивимось на перебіг подій.
Любомир Ференс: А в чому конфлікт тоді?
Дмитро Снєгірьов: Всі говорять про те, що начебто йдеться про особисті інтереси, фінансові, боротьбу кланів Корнета і Плотницького за контроль над вуглевидобутком і продажем вугілля на територію підконтрольної Києву України і «ДНР». Давайте розглянемо передісторію конфлікту. В Луганську відбулася нарада. Плотницький заявив про те, що йому відомі факти, коли представники так званих силових структур («Генпрокуратури», «МГБ», «МВС») «кришували» нелегальне з його точки зору постачання вугілля на територію Російської Федерації і «ДНР». Була конкретна заява, якщо ще одна автівка вийде повз підприємство, це контролював Плотницький, то будуть прийняті кадрові рішення.
В подальшому, 21 жовтня викликають Корнета на засідання так званого комітету з оборони, де йому влаштовують фактично перехресний допит і звинувачують у віджимі майна нерухомого, рухомого, застосування тортур під час допитів, контроль за наркотрафіком. Дають зрозуміти: тихо підеш, ми тобі зберігаємо життя і все награбоване. І тут в мене тоді ще почало виникати питання, чому Корнет вирішив стати в позу, як-то кажуть. Він не настільки дійсно самостійна фігура, це колишній сержант патрульно-постової служби, який служив у Луганську. Це людина, у якої до 2014 року, максимум, на що він міг розраховувати, це взяти 10 гривень з бабки, яка торгує насінням. І уявіть собі, на мутній хвилі русской вєсни він піднімається до міністра.
Цей весь конфлікт — елемент відволікання від основного. А основне — це завдання російських спецслужб показати, що ті території не настільки підконтрольні Росії, бо після того телефонного дзвінка Путіну щодо обміну військовополоненими, всім західним партнерам стало зрозуміло, що ті квазі-республіки контролюються буквально в ручному режимі. Відповідно до Росії постало питання: чому триває війна, чому ви нас водите темними коридорами, і не виконуєте ні Мінська, нічого? Росії треба було це розіграти, відвести від себе підозру. І друге, буквально на другий день з’являється інформація про начебто можливе об’єднання двох «республік», знову утворення супердержави під назвою «Новоросія» чи «Малоросія», як завгодно. Таке вже було раніше. Росія чітко зрозуміла: Захід боїться зміни формату і відходу від Мінська. Бо тоді ламається і Нормандський формат, і Мінський формат, Росія фактично знімає з себе відповідальність. Оце було основне: налякати захід можливістю виходу Росії, як країни, яка має вплив на «республіки» з моменту Мінських перемовин.
Наталя Соколенко: Якщо Плотницький вже не в Луганську, а в Москві, то що тоді робити з його участю в Мінську?
Дмитро Снєгірьов: Це знов-таки елемент гри, всі розповідають про те, що відбувався заколот. Нікуди його не посунули. Я пояснюю чому. 13 листопада відбулася зустріч Суркова і Волкера, третя, до речі, зустріч. По підсумках зустрічі вперше обидві сторони зробили однакові заяви. Там йшлося про те, що вирішення конфлікту на Сході виключно в рамках Мінських домовленостей. Дві держави, два центри впливу остаточно вирішили, що дорожня карта — це Мінський процес. І друге, дві держави, які впливають на прийняття рішень, зробили заяву про нерозривність політично-безпекових питань у виконанні Мінських угод. І от уявіть собі реакцію Суркова: виходить так собі олень, небритий і неголений, а Корнет реально небритий і неголений. І говорить, що він усунув підписанта Мінських угод після зустрічі Суркова з Волкером. Бере на себе нахабство заявляти про те, що він спирається на підтримку Кремля. Стримана реакція у вигляді офіційної заяви Кремля про те, що він не підтримує жодну зі сторін конфлікту, була наочним свідченням про те, що Корнету був підписаний смертний вирок.
Любомир Ференс: Ви маєте на увазі, доки будуть існувати Мінські домовленості, доти Плотницький буде очолювати «ЛНР»?
Дмитро Снєгірьов: Абсолютно точно. Він є гарантом виконання і існування формату Мінських домовленостей. Він може бути в Москві, де завгодно. Тут я хотів нагадати слова самого Суркова, який зустрічається з Волкером, про те, що доки Плотницький є легітимним лідером, до кінця відповідно свого терміну законного, бо його начебто обрав народ Луганщини, жодні потрясіння в «ЛНР» не можуть його змістити.
Читайте також: Плотницкий не бежал и постепенно возьмет верх в противостоянии с Корнетом, — социолог
Повну версію розмови слухайте в звуковому файлі або у відеотрансляції.