Дискусії про «мовний закон» на Закарпатті — передвиборчі маневри — д-р Юрій Бідзіля

Андрій Куликов: Наскільки поширеним на Закарпатті є несприйняття законопроекту про мову?

Юрій Бідзіля: Закарпаття достатньо етнотолерантний регіон, адже багато закарпатців є білінгвами чи й трилінгвами. Ситуація з мовним питанням значною мірою політизована. Питання, що піднімаються, частково фінансуються окремими представниками політичних сил угорської спільноти, дещо це збурюють громадські угорські організації.

Проте людей набагато більше цікавлять економічні питання. Ті, хто виїхав в Угорщину і стали угорськими громадянами, залишаються українськими угорцями, тому їх не сприймають.

Достатньо високим є інтерес до мовного питання угорських медіа. Часто вони не володіють інформацією і переповідають нісенітниці, що угорську мову буде заборонено, і таким чином вони збурюють населення.

Сергій Стуканов: Законопроект про телебачення передбачає, що регіональні мовники мають заповнити ефір державною мовою лише на 50%, і 50% може бути іншою мовою. Ця інформація донесена до широкого загалу?

Юрій Бідзіля: Якраз ця інформація етнонаціональним спільнотам невідома, при чому не тільки угорським, а й румунським і словацьким.

Не дуже добре, що в загальнонаціональних медіа Закарпаття часто представляють регіоном сепаратизму. Його немає, в тому числі серед етнонаціональних спільнот.

Із проведених нами опитувань, що стосувалися питання, де б ви хотіли бути і громадянином якої країни, серед етнонаціональних спільнот Закарпаття немає тих, хто хотів би змінити громадянство. На цьому дуже часто спекулюють.

Андрій Куликов: Які наслідки несе законопроект про мову для філологічного факультету Ужгородського університету?

Юрій Бідзіля: Ніяких загрозливих наслідків не буде. В Ужгородському університеті існує гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання, який був створений на підставі міждержавної угоди між Україною та Угорщиною. 50% предметів і надалі будуть вести угорською мовою.

Це все пахне виборами і набиранням політичних дивідендів лідерами громадських рухів, зокрема угорських, але серед угорськомовного населення паніки, що вони не будуть вивчати материнську мову, немає.

Інша проблема ― викладання української мови. Його піднімали на рівні Міносвіти. В угорських школах було обурення, пов’язане з тим, що люди, які не володіють ситуацією, коментують знання чи незнання української мови в угорському середовищі.

З іншого боку, підручники з методики викладання української мови абсолютно не є адаптованими для дітей, які виросли в угорських родинах. Угорська й українська ― це різні групи мов. Якщо підручник для 5 класу передбачає, що дитина в угорській школі має володіти всім тим, чим володіє дитина, що навчалась в українській школі ― це неправильний підхід.

Українську мову в угорських школах мають вивчати як іноземну, тоді буде результат.

Гуляє міф, що учням угорських шкіл легше вивчати українську мову, ніж російську. Це неправда, бо українська і російська належать до східнослов’янської групи мов. Єдине ― викладання російської як іноземної було добре виробленим, а методика викладання української подається як викладання рідної мови, хоча вона такою не є.