фото Українська правда
Гість — політолог Олег Саакян.
Олег Саакян: Із точки зору політичної активності, вчорашній день (11.05.2021 — ред.) виглядав непогано. Була синергія двох політичних інституцій, ми побачили і генерального прокурора, і СБУ. Це виборцю подобається, коли це не протистояння, а синергія, ніби це серйозно. Друге — ми вже бачимо, що Зеленський не з’являвся на пресконференції і не брав взагалі ні в чому участі. Тобто, висновки зроблені, що президенту не обов’язково бути «весільним генералом» на усіх святах, і це приємно. Третє — тут є певний елемент конкуренції в порядку денному. До цього в нас з такою інформацією з’являвся пан Данілов, секретар РНБО. А тут з’являються вже і Венедіктова, і Баканов, щоб отримати свої пів години слави. Ми бачимо, як зароджується певна конкуренція між представниками чинної влади — хто з них виглядає патріотичніше? Хто буде асоціюватися з перемогами перед суспільством?
Український виборець любить рішучість. І коли стало питання з блокуванням каналів та початком санкцій по Медведчуку, соціологія показала, що жодного стрибка рейтингів ОПЗЖ не відбулося, і відтоку виборця у Зеленського теж. Виборець, який «відпадав» від Зеленського, не зміг дочекатися від нього рішучих дій, отого «кулаком по столу», який він всім пообіцяв у серіалі. І коли Зеленський нарешті проявив цю рішучість, то виборець, якого часто записують в проросійські сили, до нього повернувся. Бо там психологія така: «Правильно! До нігтя! Нарешті!». Цими рішучими ходами Зеленський вирішив одночасно дві проблеми — «конкурент Порошенку» та «питання Медведчука».
Взагалі, «деолігархізація» звучить дуже круто, виборцю це подобається. Але в самому процесі деолігархізації наслідків може бути дуже багато. Коли олігархи контролюють левову частку економіки, можуть початися страйки, закриття підприємств, принаймні, на час, щоб створити соціальне напруження, коли вони контролюють таку частку національної інфраструктури. Це можуть бути проблеми з електропостачанням, постачанням газу, інші прикрі речі, до яких олігархи мають доступ. Умовно кажучи, «прикрутять вентиль». Це може бути війна всіх проти всіх на телебаченні, просто розрив свідомості для суспільства, яке часто не розуміє, що те, що показують в телевізорі, це запрограмовані речі, і сьогодні кажуть одне, а завтра інакше, тому що це переслідує чиїсь певні інтереси.
Зеленський зараз знищив ключову сильну сторону Медведчука, те, що забезпечувало його політичне буття. Оцей образ недоторканності «кума Путіна». Усі побачили, що, не дивлячись на те, що Росія зараз буде робити чи вже робила до цього, навіть наявність в кумах Путіна не є індульгенцією для колаборації всередині українського естеблішменту. Цей крок буде мати дуже далекоглядні результати для української політики і для тих, хто сподівався, що Росія для них є міцним тилом, який дозволяв робити все що завгодно і їм це зійде з рук або за них «впишуться».
Для Росії Медведчук — це не тільки прізвище. Це мережа впливу всередині України, яка асоціюється з його прізвищем, а направду вона набагато ширша. І це був удар не по постаті, це був удар саме по мережі політичного, економічного, інформаційного впливу. І це дуже серйозно. Для Росії це був один з ключових зашморгів на українській державності для її контролю, той поводок, через який можна було впливати на суспільну думку, на політичне буття, отримувати певну додаткову інформацію і багато чого іншого.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS