«Громадське радіо»
Василь Яблонський — кандидат історичних наук, заступник директора Інституту стратегічних досліджень — є гостем студії «Громадського радіо».
Василь Шандро: Ми часто чуємо цю термінологію про гібридну війну від політиків. Про що свідчить те, що науковці взялися за розгляд цієї теми?
Василь Яблонський: Основне завдання — показати своє бачення подій, котрі відбуваються навколо. Я згадаю Українську Народну Республіку і більшовицьку Росію. Треба сказати, що росіяни вже тоді досить успішно застосовували певні прийоми гібридної війни. Коли утворилась УНР в Києві, вони швидко утворили УНР в Харкові, а потім утворили Криворізько-Донецьку народну республіку. І насправді нічого нового немає. Вони наступають, а кажуть, що «ні, це не ми, у вас тут взагалі громадянська війна». Тому, за великим рахунком, певні прийоми гібридної війни були присутні давно.
Мене здивував до глибини душі кліп молодих російських дипломатів, котрі співають про те, як важливо захищати інтереси країни, людей — від вибухів, вбивств. Я переконаний, що багато із них говорять про це щиро: вони живуть у своєму світі.
Василь Шандро: Що таке гібридна війна?
Василь Яблонський: Гібридна війна не залишає нічого із попередніх уявлень про війну, оскільки немає чітких меж агресії. Якщо дивитися на нашу історію — бачимо, що насправді гібридна війна іде давно. Інформаційна війна проти України теж не новина: несприйняття всього українського — «петлюрівці», «мазепинці», тощо.
Досить складно все було у вибудуванні моделі безпеки для України, оскільки впливи Росії надпотужні. Всі 25 років існування Української держави ми оборонялися від Румунії, Словаччини, Польщі, але тільки не від Росії. І це також елементи гібридної війни. До цього також входять «газові», «сирні», «м’ясні» війни — це окремі пазли однієї картини.
Тетяна Трощинська: На презентації монографії Володимир Горбулін, директор Інституту стратегічних досліджень, назвав це однозначно війною за незалежність, а також частиною великого світового конфлікту із тривожними перспективами. У чому ці тривожні перспективи?
Василь Яблонський: Ми повинні розуміти: те, що проголошували у 1991 році, було якимись формальними речами. Для багатьох це було чимось справжнім, але, по факту, Україна не отримала справжньої незалежності. Коли ми до цього йшли, Путін говорив, що розпад Радянського Союзу — найбільша катастрофа ХХ століття. Він хоче, володіючи ресурсами, повернути все. Є різні категорії мислення. Якщо західний світ мислить глобальними категоріями, то росіяни досі мислять категоріями ХХ століття, проблемами геополітики — а це зони впливу. Це коли одні грають в шахи, а інші — в Чапаєва.
Василь Шандро: Слово «постправда» стало словом 2016 року за версією Оксфордського словника. Це означає, що те, що говориться не співвідноситься із тим, про що йдеться. Відповідно до цього, військовий конфлікт у гібридній війні як співіснує: він є, його нема?
Василь Яблонський: Звичайно, він є. Якщо, наприклад, говорити про ХХ ст.: сталася якась сутичка, бій — постфактум приїжджає телебачення. Нині все із точністю до навпаки: сценарій військових дій вибудовується під телевізійний формат для того, щоб це відзняти і подати «так, як треба» — діяльність «хунти», розп’яття хлопчиків, тощо.