Фламенко — це не «Gipsy Kings», — музикант

Говоримо про жанр фламенко та його особливості з гітаристом Павлом Степановичем та співачкою Кірою Степанович.

Василь Шандро: Що таке фламенко загалом?

Павло Степанович: Це стиль, який зародився на півдні Іспанії. Зокрема, в мистецтві іспанських циган, євреїв. З квінтесенції культур і виникло фламенко.

Василь Шандро: Чим він відрізняється від подібних речей, з чим люди можуть плутати фламенко?

Павло Степанович: Фламенко більше асоціюється з танцем. Більше навіть з латиноамериканським, ніж суто іспанським. Творчість групи «Gipsy Kings» часто асоціюють із мистецтвом фламенко. Насправді, жителі Андалусії і носії культури не вважають це фламенко. Іспанці називають це «шось навколо фламенко».

Василь Шандро: Що вони вважають фламенко?

Павло Степанович: Спочатку це був вокал без акомпанементу. Раніше це називали «глибокий спів». Було дуже багато жанрів. Пізніше приєдналась гітара, перкусія, танець. Вже зараз це перетворилось у шоу.

Кіра Степанович: У фламенко можна побачити багато культурних одиниць. У текстах можна почути арабські, іспанські слова, частини єврейської, багато церковної тематики.

Тетяна Трощинська: З чим це пов’язано?

Кіра Степанович: Цигани — дуже віруючі люди. Абсолютно всі колядки, якщо ми говоримо про іспанський фольклор, усі вони мають церковну тематику.

Василь Шандро: Чи можна говорити, що фламенко —  народний стиль? Наскільки він зараз живий серед іспанців?

Павло Степанович: Так, це фольклор.

Кіра Степанович: Все залежить від регіону Іспанії. Баски не сприймають фламенко як жанр. Якщо говоримо про Андалусію, там навіть малесенькі діти можуть вам заспівати мінімум 15 стилів фламенко, хоча б по три куплети в кожному. Вони дуже люблять свою культуру. Якщо ти приїжджаєш і щось розумієш у фламенко — одразу стаєш для них другом.

Василь Шандро: Наскільки це музика «низів»?

Павло Степанович: Зараз фламенко і в низах, і у верхах. Найвідоміші співаки, танцюристи, гітаристи фламенко вийшли з бідних родин. Вони підносять вгору свою культуру, заробляють на цьому гроші, дають великі концерти. І багато чому вчаться. Навіть у джазових музикантів.

Василь Шандро: Тобто фламенко піддається інтерпретаціям, як і інші жанри?

Павло Степанович: І дуже багато акумулює в себе інших жанрів. Вони зовсім цього не бояться, не бояться експериментувати. Наприклад, коли ми були в Іспанії, — пропонували українські пісні, але вкладали у ритм фламенко. І вони дуже гарно це сприймали.

Василь Шандро: Наскільки цей напрямок популярний в Україні?

Павло Степанович: Гітаристів не так багато, але вони є. Про цей жанр можна сказати, що він широковідомий у вузьких колах.

Василь Шандро: Наскільки він складний для виконання?

Павло Степанович: Більшість гітаристів, які приходять до цього жанру, встигають закінчити музичну школу, іноді консерваторію. Після цього вже приходять до виконання фламенко. В Іспанії вони цьому вчаться з раннього віку. І займаються тільки фламенко. А нам після класичної гітари досить важко. Є деякі специфічні прийоми, яких не вчать у музичних школах.

Василь Шандро: Що основне у роботі у жанрі фламенко?

Павло Степанович: Найголовніше — ритм. Можна грати не ті акорди, не потрапити по струнах. Але головне — робити це в ритм.

Василь Шандро: А що важливе у вокалі?

Кіра Степанович: Треба народитись іспанцем. Після спілкування зі справжніми іспанськими циганами, виявилось, що у нас дуже відрізняється мовний апарат і голосові зв’язки. У них діти народжуються вже з вузликами, тому можуть багато давати голосом.

Василь Шандро: Це винятково жіночий вокальний жанр?

Кіра Степанович: Співають усі.

Павло Степанович: У більшості навіть чоловіки. У фламенко жінок до початку ХХ ст. і не допускали.