В студії Громадського радіо докторка історичних наук Ольга Ковалевська, обговорюємо приватне життя гетьмана Івана Мазепи, про яке не розповідають на уроках історії.
Василь Шандро: Яким був Іван Мазепа у звичайному, приватному житті? Чи не є дослідження особистого життя “порпанням у брудній білизні”?
Ольга Ковалевська: Я категорично не погоджуюсь з поняттям “порпання в брудній білизні”, тому що насправді це не так. Дослідження приватного життя людей, які проживали 200-300 років тому, це контекст, який дозволяє зрозуміти, чому вони так чинили, чому саме так склалася їхня доля. Навіть з вибором моральним це було пов’язано. Ми настільки звикли говорити про героїв, недругів, людей, які будують собі кар’єру, перепрошую, але всі ми, і ті, хто проживали 200 років тому – люди.
Тетяна Трощинська: Якщо продовжити тему героїв, то чи був Іван Мазепа героєм-коханцем?
Ольга Ковалевська: Ні, я не люблю це слово. Але я буду його використовувати, тому що мені треба буде пояснити людям цей дуже відомий сюжет, і звідки він виріс, але насправді це не зовсім так. Звичайно, не можемо відкинути ту ідею, що будь-який молодий чоловік захоплювався жінками, тим більше такий як Мазепа, будучи при королівському дворі, маючи можливість спілкуватися з різними панянками, від королеви та інших. То, звичайно, він подобався, йому подобалися, тому цілком можливі були різні стосунки, які могли заходити далеко. Але оцей сюжет героя-коханця, поширений в художній літературі і мистецтві 19 століття, з’явився у добу Романтизму, тоді ж зʼявився і новий герой. І от Мазепа в тому контексті, як його почали представляти в Європі, дійсно виглядав як герой-коханець. Отже, вся Європа знає не реального Мазепу, а героя-коханця за тим сюжетом, який був поданий Джорджом Байроном, Віктором Гюго, Юліушем Словацьким.
Вся Європа знає не реального Івана Мазепу, а героя-коханця
Василь Шандро: Що нам відомо про приватне життя Мазепи – від походження до власне стосунків із жінками? Чи були в Мазепи діти, чи продовжився рід?
Ольга Ковалевська: Давайте так, я не буду зовсім розкривати всі карти, кому цікаво – можуть прийти на лекцію в суботу на 14:00 до Національного музею послухати.
Що ми знаємо? Те, що в житті Мазепи дійсно зустрічалися жінки, багато хто з яких залишив дуже глибокий слід у його житті. Наприклад, мама від самого початку і до кінця залишалася його єдиною довіреною особою. Усі потаємні думки, кроки, як політичного характеру так і особистого, всі вони проходили через неї. У Мазепи був дуже тісний зв’язок з матір’ю. Навіть в той момент, коли вона стало ігуменею відомих монастирів Глухівського і Києво-Печерського, вона постійно залишалася з ним в контакті. У листах до московських своїх «друзів»він дуже часто писав про матір.
Листування Мазепи з матір’ю, і не тільки з нею, дуже довгий час зберігалося саме у неї, він не довіряв ні своєму палацу, ні оточенню. Саме в неї воно зберігалося дуже довгий час, перед смертю вона передала його через свою доньку, теж черницю, Мазепі, але що сталося далі з цим архівом, ми не знаємо. Він втрачений, принаймні зараз ніде не фіксується.
Тетяна Трощинська: Чому цей сюжет залишився невідомим? Це оцей зрадницький дискурс, який тривалий час оточував Мазепу?
Ольга Ковалевська: Це з одного боку, я абсолютно погоджуюся, тому що довгий час цікавилися власне тільки цим «зрадницьким» сюжетом, і все інше відходило на другий план. Однак, багато у цьому сенсі намагалися зробити наші українці в еміграції, зокрема про матір Мазепи була написана стаття в 1939 році в збірнику «Мазепа», що вийшов у Варшаві. Дійсно, незвично було людям чути про те, що Мазепа – звичайна людина, в нього можуть бути якісь підйоми, спади, краще було говорити про те, що одні кричали «герой», інші – «зрадник».
До речі, про дітей. Мені не хочеться розчаровувати наших слухачів. Але прямих нащадків немає. Не було і немає. Могла би бути донька, але вона померла немовлям. Це була спільна дитина Мазепи та Ганни Фридрикевич – «немовля Варвара».
Василь Шандро: Офіційних шлюбів було скільки?
Ольга Ковалевська: Один. Все життя один, після того як він вже став вдівцем, він не одружувався, хоча контакти з іншими жінками були. Один контакт – це Ганна Дольська, його політичний партнер. Другий контакт – очевидно, останнє кохання, це Мотря. Знову ж таки, через Пушкіна, через той сюжет, який він там розповів про розгульну людину, що спокусила невинну дівчину, уявлення людей про стосунки Мазепи з Мотрею спотворені.
В даному випадку я погоджуюся з Сергієм Павленком, який свого часу зводив інформацію з джерел: Мотрі було не 16, а 18-20 років. Мазепі в той момент було 65. Це дійсно, дуже велика різниця. Він до цієї дитини ставився як до своєї. Вона хрещениця, він її звик змалечку тримати на руках. Вона була ледве чи не останньою його похресницею. Він її любив, просто в один прекрасний момент вона виросла і перетворилася на прекрасну жінку, і вона в ньому побачила не лише хрещеного батька, а особистість.
Очевидно, що ці стосунки, навіть якщо вони були, а за листами вони фіксуються, вони були чистими. На користь того, що вони були чистими є аргумент: Мазепа офіційно просив руки в матері й батька. Він офіційно звертався до ієрархів православної церкви, дозволити такий шлюб, бо розумів, що будучи хрещеним батьком, він не може одружитися. І отримавши негативну відповідь, він повністю перериває ці стосунки. Нам відомо, що Мотря навіть намагалася втекти від знущань матері до його палацу, але Мазепа відправив її назад, під охороною московського офіцера, щоб взагалі не було до нього ніяких претензій. Мотрі Мазепа пояснив: «Я можу тебе тут залишити, але я не втримаюсь. Я не хочу зла тобі і розголосу потім для тебе. Маєш повернутися до батьків». І якщо вже не склалося, то не склалося.
Тетяна Трощинська: Як далі доля її склалася?
Ольга Ковалевська: Вона була потім одружена, саме Мазепа опікувався пошуком для неї нареченого. Це був Семен Чуйкевич, син Василя Чуйкевича, вони потім пішли за Мазепою в тому виборі, який він зробив у 1708 році. Що стосується самої Мотрі, то її подружнє життя було нещасливим. Вона не відчувала кохання до цього чоловіка, просто виконала волю батьків і хрещеного. Але як тільки сталася нагода, вона отримала згоду чоловіка і пішла в черниці. Вона закінчила життя в монастирі.
Василь Шандро: Чи можна говорити, що якісь приватні життєві події вплинули на політику Мазепи?
Ольга Ковалевська: Саме важкий психологічний стан через розрив з Мотрею відбився на тому, як далі розгорнулися події. Коли він зрозумів, що не може вже бути спокійного тихого сімейного життя, то сконцентрувався на політиці. Він намагався максимально убезпечити Україну від війни, щоб Карл не повернув в Україну. Якщо вибирати між молотом і ковадлом, між Швецією і Московією, він вирішив взяти сторону Швеції. Він до останнього носив усі свої плани у собі. Єдиною довіреною особою був Пилип Орлик, який знав, про що йдеться. Коли у певний момент народ довідався про зміну політики Мазепи, вони не встигли її зрозуміти. Плюс на випередження зіграв сам Петро I. Він як стратег і політик дуже чітко спрацював. Це і відповідна пропаганда, і швидкість дій… Тому населення не зреагувало так, як мало би зреагувати. Воно не пішло за своїм гетьманом.
Василь Шандро: Чи долучився Петро І до затирання пам’яті і про матір Мазепи?
Ольга Ковалевська: Так, перш за все був знищений сам Києво-Печерський жіночий монастир, а на його місці був побудований Арсенал. Черниць перевели на Поділ, і сьогодні ми маємо прекрасний Фролівський монастир.
Василь Шандро: Це в приміщенні, де зараз Мистецький арсенал, там був монастир, яким опікувалася мати Мазепи.
Ольга Ковалевська: Так. За тими джерелами, які ми маємо, мати Мазепи була похована в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Загалом до того храму і Мазепа, і його матір робили дуже великі вклади. Але, коли у 1941 році собор було підірвано, поховання у його крипті постраждали. Саме тому на сьогоднішній день ми не можемо знайти і відтворити могилу матері Мазепи. Вона, там, очевидно, була.
9 грудня в Києві пройде лекція Ольги Ковалевської під назвою: “Жінки і діти Івана Мазепи”.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі, прикріпленому вгорі