Громадська хвиля за 20 листопада. Частина перша

«Мене викликали у Генпрокуратуру, але хочу відзначити, що жодного разу мене не викликали, як очевидця. При чому очевидця, яка стояла в першій лінії і бачила все, що відбувалося. Хоча я безліч разів публічно пропонувала і говорила, що маю докази і матеріали, які акумулювала і зберігаю», — зазначає Руслана Лижичко.
«Коли я презентувала книгу «Донбас — арена війни», то казала, що ця збірка є більш аналітична і менш емоційна, ніж попередня «Історія несепаратисток». Але виявилося, що презентація була дуже емоційною, до сліз, з великим болем і щира. І це дуже тішить, бо коли ми робимо такі справи, такі книги, то ми робимо це для тих, кому треба виговоритися, і для тих, хто немає такого життєвого досвіду. І всі ці переживання вони зможуть зрозуміти саме з цих історій», — говорить Олена Тараненко

«Я думаю, що це справді подія історична, тому що процедура встановлення в США меморіалу Голодомору тримала доволі довго, але указом президента Джорджа Буша-молодшого було виділено землю на конкретний термін і за цей час українська громада зібрала необхідні кошти. Місце виділили досить престижне — посеред Юніон Стейшн і Капітолієм», — говорить Михайло Ратушний.