Валентина Варава: Я увійшла в ініціативну групу по виборах складу Громадської ради при Міноборони як член ГО «Ініціатива Е+». Скандал був через численні порушення, на які ми не отримали реакції: через торги, які відбувалися під час обробки документів.
На останньому засіданні ініціативної групи, на якому вирішували, хто проходить до участі у зборах, виявилось, що совкові кадри «зробили» волонтерів, які працювали сумлінно і вважали, що інші працювали так само.
17 лютого виявилось, що вимоги до всіх організацій були різні. У волонтерських організацій незаконно вимагали подати документи, які підтверджують співпрацю з Міноборони. У законі цього немає.
Любомир Ференс: Серед організацій, допущених до участі в установчих зборах і виборах нового складу Громадської ради Міноборони ― ГО «Фонд культури та мистецтва України», ВГО «Спілка християнських письменників України», ВГО «Селянське козацтво України» тощо.
Що всі ці організації мали робити в Міністерстві оборони України?
Валентина Варава: Мені також це дуже цікаво. Тому я попросила показати, що вони зробили для Міноборони. Ніяких документів не надали.
Серед 228 організацій, які подались, більшість ― ветеранські пенсіонерські організації. І ветерани ― це не ті, хто пройшов АТО, а військові пенсіонери, які непогано соціально захищені.
Любомир Ференс: Яку роль мала відігравати Громадська рада?
Валентина Варава: Це дорадчий орган, який може запитувати інформацію, виступати експертом у певних питаннях. Це інструмент діалогу між громадськістю й урядовим органом.
Проблема Громадської ради має кілька рівнів: емоційний, рівень процедурних порушень ― незаконні вимоги документів, різні умови для організацій. Було таке, що люди отримували листи після того, як пройшов термін подачі документів.
Була порушена процедура установчих зборів ― не було мандатної комісії, яка мала б підтвердити легітимність зборів.
Зрозуміло, що інформація, якою володіє Міноборони, була б дуже цікавою для тих, хто по той бік фронту. А частина організацій, що подавалися у Громадську раду, існують, наприклад, у форматі Росія-Україна-Білорусь. Серед таких ― організація «Вимпел», членом якої є пан Палій, голова ініціативної групи і колишній начальник Головного управління розвідки.
Анастасія Багаліка: Як діятимуть волонтери, незгодні з таким рішенням?
Валентина Варава: Це зіткнення двох галактик: ієрархічної, дуже жорсткої, дисциплінованої, легко керованої, і іншої ― просто мережі.
Коли ми йшли на установчі збори, у нас не було плану. Ми не збиралися погоджуватися на «договорняки». Коли ми зрозуміли ситуацію, побачили, як до нас ставляться, то вирішили здати мандати.
Ми відразу ж написали заяву на ім’я міністра. Сьогодні юристи Міноборони досліджували питання легітимності цієї комісії.
Міністерство оборони не стало на наш бік ― це було б дивно, але сказало, що воно зацікавлене у незаангажованому громадському контролі, і проведе аудит документів ― це те, чого ми вимагали.
Нам здається логічним утворити нову ініціативну групу і чітко виділити критерії відбору.
Любомир Ференс: Кому вигідно мати ручну Громадську раду?
Валентина Варава: Я як активний волонтер спокійно заходила у потрібні відділи Міноборони чи управління. Десь до нас ставляться доброзичливо, десь ні, але співпраця є.
Міноборони, скоріш за все, не дуже розуміло, що в них є такий орган. У звіті, наданому на установчі збори, було сказано, що Громадська рада в основному займається питаннями житлового, пенсійного забезпечення, військового кладовища тощо. Фактично це «паперотворчість» або прагматичні інтереси пенсіонерів.
Любомир Ференс: Коли була створена ініціативна група?
Валентина Варава: Перше засідання було 21 грудня 2016 року. Претензій до її складу не було, але як вона формувалася і ким була затверджена ― невідомо. Я була членом цієї групи, але зрозуміла, що це брехня, тільки під час останнього засідання.