Хочу, щоб Пен запровадив в Україні культуру дискусії та правозахисту - Тетяна Терен

Говоримо з Тетяною Терен, новопризначеною виконавчою директоркою Українського Пен-Клубу.

Лариса Денисенко: Пен-Клуб по всьому світу опікується свободою слова і ув’язненими або поневоленими письменниками і письменницями. Якщо говорити про український Пен, якщо весь твій досвід перенести в роботу виконавчою директоркою в Пені, що б ти використовувала, а чому доводиться вчитися?

У нас є хвилі великого суспілього зацікавлення, може бути кілька акцій на тиждень, а потім знову все провисає – і це велика проблема, оскільки на такі теми потрібно говорити весь час.

Тетяна Терен: На цій посаді я лише 4 день, хоча в Пені я вже другий рік і добре знаю, чим займається організація. Напевно, вчитися треба буде складовій правозахисній, оскільки, якщо ми говоримо про Пен, якщо поглянемо на хартію, яка підписана ще в 20х роках минулого століття, то діяльність можна поділити на дві складові – правозахисну, право журналіста, історика на вираження себе в літературі, в тексті. Та складову літературну, яка мені значно ближча – це більше моє коло, в якому я знаю, як працювати, з ким, чого бракує, в яких напрямках розвиватися. А правозахисна складова є в чомусь новою для мене. Але на цьому етапі, коли в українському Пені починається більш інституційна діяльність, оскільки з’являється штатна одиниця, яка щодня займається питаннями Пену, ми будемо старатись повноцінно розвивати ці дві складові. На щастя, в пені є Євген Захаров і представники Харківської правозахисної групи, тому в цьому напрямку вони найбільше роблять, мають найбільший досвід. Якщо говорити не тільки про книжки, а і про, наприклад, журналістику, то у мене є відчуття певної кризи на великі важливі тексти. Навіть якщо ми говоримо про тексті пов’язані з ситуацією з нашими політв’язнями, а це одна з найбільш важливих тем у наш час, то ці тексти з’являються певними хвилями. У нас є хвилі великого суспілього зацікавлення, може бути кілька акцій на тиждень, а потім знову все провисає – і це велика проблема, оскільки на такі теми потрібно говорити весь час.

Лариса Денисенко: Крім підтримки Сенцова, крім Міжнародного конгресу у Львові, що ще планується або вже в роботі знаходиться?

Тетяна Терен: Український Пен на сьогодні – це 76 членів та членкинь. Пен дуже відрізняється за своїми цінностями, принципами, правилами, якими керуються члени та членкині, від інших творчих об’єднань в Україні. Пен – негромадська добровільна нерибуткова організація. Я часто згадую часи Майдану і цей принцип низової ініціативи, оскільки Пен саме за цим принципом будується. Коли в когось є ініціатива, бажання щось робити, є ідея, проект, то люди звертаються з цими проектами і їх всі разом роблять. Тобто кожен може щось вкласти своє маленьке, щоб зробити велике. Конгрес мав колосальне значення для нас в міжнародному контексті, оскільки на український Пен звернули увагу, як на повноцінного гравця у цій сфері. Сподіваюся, що протягом наступного року ми запропонуємо більше нових форматів та постійних проектів.

За діяльністю українського Пен-Клубу можна слідкувати на сайті: http://pen-ua.com

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.