ipress.ua
Генпрокурор Юрій Луценко у Фейсбуці розповів про це так: «Вночі 1 листопада спільними зусиллями ГПУ та СБУ з Панами в Україну екстрадовано колишнього голову Держкомінвестпроекту В. Каськіва, який підозрюється у заволодінні в 2012 році у змові з іншими особами коштами державного бюджету України на суму близько 7,5 млн грн».
У студії Громадського радіо коментують юристка Злата Симоненко (група «Реформа органів правоворядку» Реанімаційного пакету реформ) і журналіст Максим Опанасенко (бюро журналістських розслідувань «Свідомо»).
Андрій Куликов: Ми говоримо, що «спільними зусиллями ГПУ та СБУ з Панами екстрадовано в Україну». А тим часом досить відомий юрист Андрій Портнов у своєму дописі стверджує, що насправді Каськів повернувся сам.
Ірина Соломко: І не просто Андрій Портнов — сам Каськів говорить, що звернувся до республіки Панама з проханням надати згоду добровільно приїхати в Україну ще 18 вересня.
Андрій Куликов: Як юристка, що ви бачите в цьому логічного, а що — суперечливого?
Злата Симоненко: Насправді, це була не та екстрадиція, яку всі розуміють в загальному порядку, це була спрощена екстрадиція. В документах, які вже викладені в Інтернеті, я так розумію, від захисника самої особи, яку екстрадували, стверджується, що це спрощена процедура екстрадиції.
Він сам звернувся у вересні 2017 року до посольства України в Мексиці з проханням застосувати до нього спрощену процедуру. Це означає, що особа фактично надає письмову згоду, що його затримають як тільки він перетне кордон, але необхідно детально проаналізувати умови, за яких він погодився на цю спрощену екстрадицію. Одним із пунктів є те, що на сьогодні Україна, оскільки до нього застосували цю процедуру, не може його звинувачувати або підозрювати у вчиненні інших злочинів. Другий цікавий аспект, що він, не визнаючи свою вину, вже відшкодував Україні завдані збитки. Два такі аспекти дають нам можливість говорити про те, що, скоріше за все, в Україні він буде укладати угоду про визнання вини зі стороною обвинувачення, прокуратурою. Реального строку відбування покарання за такі злочини, ймовірно, йому не буде. Це такі погоджені дії з двох сторін. Ховатися на території Панами, перебувати в розшуку — для нього це додаткові обмежувальні заходи. В Україні він укладе цю угоду, для нього не настануть якісь дуже суттєві наслідки.
Андрій Куликов: Наскільки можна порівняти те, що зробив Каськів, із явкою з повинною, а наскільки — з оборудкою чи угодою зі слідством?
Злата Симоненко: Це не була явка з повинною. Вся ситуація сама по собі дуже цікава. Якщо подивитися документи, які є в Інтернеті, то йому майже рік з 2016 не давали відповідь щодо отримання політичного захисту в Панамі, а у вересні 2017 року він дуже миттєво приймає рішення про укладання угоди про спрощену екстрадицію. Рік він не міг визначитися зі своїм статусом: у нього тут політичне переслідування, а вже в вересні він укладає цю угоду і повертається до України. На сьогодні в кримінальному процесі нема такої процедури як явка з повинною і ствердження про свою вину. Але, на мою думку, всі ці дії направлені на те, щоб повернутися в Україну без настання суттєвих для нього юридичних наслідків.
Андрій Куликов: Нагадаю, що Каськіва підозрюють у заволодінні 7,5 мільйонами гривень із держбюджету 2012 року. Це не є узаконена форма корупції: узяв, п’ять років покористувався, а потім віддав?
Злата Симоненко: Взагалі-то, незрозуміло, яким чином він відшкодував. Як стверджує прокуратура і він сам, що він відшкодував. В рамках чого? Мабуть, в рамках цього кримінального провадження, де його підозрюють. Як він відшкодував? Ймовірно, перерахував просто на рахунки Держказначейства або Генпрокуратури, стверджуючи, що ніяких матеріальних забезпечень вже не потребує дане кримінальне провадження, щоб не арештовували його майно на території України, в Панамі або там, де воно знайдеться.
Ірина Соломко: Тобто за цією ймовірною угодою зі слідством його не можна буде звинуватити ні в чому іншому. Каськів повернувся в Україну, суд буде відбуватися, але жодного наслідку для нього тут вже не буде, розраховувати на те, щоб поновити справи за іншими звинуваченнями, після цієї ймовірної угоди не можна буде?
Злата Симоненко: Неможливо. Це прописано в умовах його екстрадиції, які погоджені між двома державами: Україною та Панамою. Окрім того, Україна має забезпечити йому та його родині безпеку відповідно до цієї умови, забезпечити йому максимальну реалізацію всіх прав у кримінальному провадженні. Це три умови, за яких він повертався в Україну за спрощеною процедурою, і Україна це погодила в обличчі Генпрокуратури.
Ірина Соломко: Зранку Генпрокурор у себе на Фейсбуці дуже святково повідомляє, що відбувається екстрадиція. Але ж це відверта брехня.
Злата Симоненко: Це політичний піар. Це нормальна практика, коли в нас кажуть про повернення грошей, екстрадиції, гучні справи, а як наслідок ми маємо неякісну кримінальну справу, яку в суді або розвалюють захисники, або вона закривається ще не переходячи до суду. На мою думку, Генпрокуратура зіграла в карти з суспільством: стверджує, що це перемога і екстрадиція, така гучна справа. Насправді, особа звернулася, повернулась, ймовірно, укладе дуже вигідну для нього угоду про визнання вини і ніякі наслідки не настануть.
Андрій Куликов: Журналісти розслідували і привертали увагу суспільства до справ Каськіва. Автор одного з найретельніших таких розслідувань — Максим Опанасенко («Слідство.Інфо»), зараз з нами на телефонному зв’язку. На вашу думку, наскільки привернення уваги до справ Владислава Каськіва спонукало Генпрокуратуру, СБУ та інші органи нарешті заопікуватися нею?
Максим Опанасенко: Я можу судити тільки дуже суб’єктивно. Я вважаю, що Каськів, насправді, — це просто «ключик» до цілої когорти інших людей, які стоять на вищих щаблях, які курували всі ці виводи грошей, в інтересах яких це все робилося. Думаю, інтерес правоохоронних органів більше пов’язаний з цими прізвищами, а не з Каськівим напряму.
Андрій Куликов: На думку «Слідства. Інфо», я так розумію, що це і ваша думка, питання про розкрадання коштів прокурори мають ставити не тільки колишньому главі Держнацпроекту. За вашими даними, з ким найщільніше був пов’язаний у попередній владній команді Каськів і з ким, можливо, пов’язаний у нинішній?
Максим Опанасенко: Є дві основні версії: одна підтверджена, одна ні. Офіційна — те, про що ми розповідали у своєму матеріалі, полягає в тому, що принаймні по одному з нацпроектів, який носив назву «Якісна вода», кошти (майже 100 мільйонів гривень) виводилися через структури (або, вірогідно, за сприяння структур), які пов’язані з народним депутатом Іваном Фурсіним. Це один з «сірих кардиналів» української політики, він один з партнерів колишнього глави Адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. У цьому полягає непідтверджена частина зв’язків Каськіва. Я неодноразово з різних джерел чув інформацію, яку, на жаль, неможливо перевірити, про те, що Владислав Каськів підкорювався волі Сергія Льовочкіна, що останній і займався стратегічним плануванням цих всіх нацпроектів.
Ірина Соломко: Ми говорили в студії зі Златою Симоненко, що Каськів заплатив 7,5 мільйонів. Ми здогадуємося, що це не вся сума збитків, а за вашими підрахунками?
Максим Опанасенко: Це смішна сума. Тільки по одному епізоду — це 95 мільйонів гривень. А в загальному ми рахували з колегами зі «Слідства. Інфо», рахували і наші колеги з видання «Наші гроші», це сотні мільйонів — близько 400 мільйонів гривень. Це те, що підтверджується — ті гроші, які були виведені.
Ірина Соломко: Від пана Онищенка чи від інших ми можемо очікувати подібного, як від Каськіва?
Злата Симоненко: Я думаю, це показова справа і найближчим часом очікувати грандіозних екстрадицій майже неможливо. На мою думку, його дотиснули до того, щоб він, можливо, дав показання проти якихось осіб і міг спати спокійно в Україні. Екстрадиції інших відомих осіб, які були залучені до «імперії корупції», думаю, ми не можемо очікувати найближчим часом.
Андрій Куликов: Наскільки такі ситуації є показовими для традиційної української політики? Ми можемо пригадати гучні звинувачення, потім, начебто, все готово, щоб судити: або засудити, або виправдати, але не відбувається суду, все безкінечно тягнеться, і тут йдеться не лише про економічні злочини.
Злата Симоненко: Насправді, відкрита велика кількість кримінальних проваджень. Є інші особи, які перебувають в країнах Європи, але до сьогодні навіть не подали запити на екстрадицію. СБУ відомо, що вони проживають там, в них там є власність. Чи Генпрокуратура України або органи, які безпосередньо повинні займатися екстрадицією саме в цих країнах ЄС, навіть не реагують на ці запити.
Андрій Куликов: Що, на вашу думку, як експертки групи з реформи органів правопорядку, потрібно реформувати в органах правопорядку, щоб такого не було?
Злата Симоненко: Вже багато нареформували, але проблема в особах, які очолюють таку діяльність. Якщо би дійсно Генпрокуратура мала на меті затримати, висунути підозру, потім обвинувальний акт, це можна було зробити за два роки. В США такі справи розслідуються не більше двох років, а в нас вже пройшло чотири роки. Або нема запитів від ГПУ, або вони місяць йдуть до країн ЄС або інших держав, потім починається бюрократична процедура: хто кому відповів, які підписи поставив, забули печатку, в Інтерпол не надали всю інформацію. Ця постійна неуважність органів прокуратури призводить до того, що або виключають зі списку розшуку Інтерполу, або країни не реагують на такі запити, бо вони не є коректно юридично складеними.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.
Читайте також: Каськіва відпустили під заставу в 160 000 гривень, — ЗМІ