Хто зрадив раз, зрадить знов. Мамчур про екс-колег, котрі перейшли на бік РФ

Тетяна Трощинська: Прохід з прапором і рішення штурмувати аеродром у Бельбеку ― ви тоді розуміли, що це швидше політична заява, аніж крок, який мав би стратегічне значення?

Юлій Мамчур (нині народний депутат від БПП): Сили були настільки нерівні, що нам не було що протиставити ворогу. Крім того, ми були в інформаційному полі ворога, і йшла дезінформація про те, що ми вже нібито перейшли на бік ворога.

Ті журналісти, які підтримали нас, були поряд і змогли під’їхати і показати, що там на автомобілях були російські номери, нас вберегли від того, що нас спокійно могли і постріляти. Якби там не було б ЗМІ, у нас не було б шансів.

Тетяна Трощинська: Був брак інформації, і тривалий час складалося враження, що Крим мало не сам цього хотів, і частина українських військових готова була перейти на іншу сторону.

Юлій Мамчур: Протягом багатьох років там створювалося брехливе інформаційне поле, яке постійно пропагувало думку, що в Росії все набагато краще.

Крім того, Росія робила інші кроки ― наприклад, підвищували зарплати російським військовим, влаштовували спільні паради військових українських і російських збройних сил. У 5-6 разів краще фінансове забезпечення російських військових накладало неприємне враження на українських військових.

Зверхність культивувалася багато років, а інтенсивна інформаційна накачка почалася із початку грудня 2013 року. Гібридний вид війни Росія вибрала не випадково: вони врахували, що Україна має більше 40 млн населення, і не зважились на пряме вторгнення, а застосували гібридні методи.

Тетяна Трощинська: Ви казали, що АТО треба було починати із Криму. Ви досі дотримуєтесь цієї думки?

Юлій Мамчур: На той час я був впевнений, що потужні збройні сили могли дати адекватну відповідь, тим паче, що на той момент це був обов’язок СБУ, тому що не було оголошено ні надзвичайного, ні воєнного стану, і ЗСУ застосовувати не можна було.

Але коли були оприлюднені дані засідання РНБО 8 лютого 2014 року, виявилось, що ситуація була набагато гірша, ніж ми собі уявляли. І я розумію, чому таке рішення було прийнято, хоч на той момент здавалося, що можна було протистояти агресії.

Тетяна Трощинська: Скільки із вашої бригади вийшло на материкову Україну?

Юлій Мамчур: 36%. Ми зберегли всі атрибути, зокрема прапор, і більшу частину майна ― я вважаю, що це непогано.

Якщо подивитися на заходи, які проводили у військових частинах, дислокованих у Криму, у 2013 році ― там робили усе можливе, щоб люди не могли прийняти правильне рішення.

У жовтні 2013 року я звільнив 250 військовослужбовців строкової служби, які були з різних регіонів України. Мене перевели на штат, який я повинен був укомплектувати лише контрактниками, і при утриманні 2300 грн до лютого було вже близько 280 контрактників, але усі місцеві ― з Криму.

Вони не пройшли курс молодого бійця, не пройшли становлення на посаді, ми не могли їх підготувати до таких загроз. Те, що вони там залишилися ― і наше недопрацювання, але на це вплинуло і заходи, які під виглядом реформ на благо проводить для того, щоб зруйнувати систему правління, укомплектування.

Тетяна Трощинська: Що зараз відбувається у Криму?

Юлій Мамчур: Багатьох військовослужбовців, яких ми називаємо зрадниками, які залишились на території Криму, звільнили. До них ставляться погано, тому що ті, хто зрадив раз, зрадить і вдруге.

Багато хто ще намагався змінити своє рішення ― це можна було зробити до 31 травня 2014 року. Деякі за кілька місяців зрозуміли, що їх рішення було неправильним, але вже нічого не можна було вдіяти: вже були списки зрадників, їх отримали і прокуратура, і СБУ.

Там доволі складна ситуація, тому що весь Крим нашпигований військовими. Важко сказати, якому рівні там спротив, але там залишилося багато патріотів України.

Тетяна Трощинська: Ви як політик бачите спосіб, як Крим можна повернути Україні?

Юлій Мамчур: Багато хто з політиків налаштований на повернення військовим шляхом. Лідери кримських татар і наш президент обрали політико-дипломатичний шлях, тому що військовий шлях може призвести до великого кровопролиття.

Санкції, накладені на Росію у зв’язку з окупацією Криму і початком збройної агресії на Сході України даються взнаки: економічна ситуація в Росії наскільки загрозлива, що за рік у них не вистачить фінансових ресурсів для виконання соціальних зобов’язань перед людьми, і це може перетворитися на революцію, подібну до тієї, що пройшла у сімнадцятому році ХХ ст.