Наталя Соколенко: Чи зараз це проста і зрозуміла справа - пошук документів про своїх репресованих рідних? Чи може проста людина без спеціалізованої освіти розібратися з цими документами?
Оксана Юркова: Для того, щоб встановити що сталося з репресованими родичами, люди повинні знати певний алгоритм, що власне їм робити. Можна піти 2 шляхами: можна просто написати запит до Державного архіву Служби Безпеки України, де викласти відомості про ту людину, про яку ви хочете встановити дані, дати інформацію про себе для зв'язку і через якийсь час отримати довідку. Для тих, хто вирішив ознайомитись з дуже непростими документами, з кримінальними справами, за якими були засуджені їх родичі, справа теж починається з заяви. В пошуковій системі треба набрати "Архів СБУ". Там відомості, що архів знаходиться за адресою вул. Золотоворітська, 7. Треба просто написати листа, в якому викласти відомості, що такий - то родич (його прізвище, ім'я, по-батькові), зазначити якщо знаєте дату народження, місце народження. Треба викласти ті обставини, які вам відомі. Слід попросити про дозвіл ознайомитися з цією справою. Далі прийде відповідь. Справи тих людей, які були засуджені в Україні, зберігаються в Україні. Якщо справу знайдено, то ви отримуєте відповідь з архіву з зазначенням місця, де знаходиться ця справа. Якщо справа знаходиться в Державному архіві СБУ, то з людиною зв'язуються і домовляються про час відвідин. Треба зазначити, що в Архів можна потрапити лише з перепусткою. В архіві справу можна перефотографувати.
Дмитро Тузов: Чи відбувається зараз процес реабілітації людей?
Оксана Юркова: Багато людей були реабілітовані після 1953 року. Перший етап реабілітації відбувався по заявам, потім процес загальмувався, а в 1989 році була масова реабілітація. Але до ознайомлення з такими документами треба підходити обережно. Родичі повинні бути готовими до того, що людина могла обмовляти себе чи знайомих через фізичні тортури чи погрози.
Наталя Соколенко: Чи в СБУ пам'ятка для таких відвідувань?
Оксана Юркова: На жаль, я не знаю, чи була така пам'ятка чи людина.
Дмитро Тузов: Чи вдається зараз родичам знайти місця, де поховані родичі?
Оксана Юркова: У справах є документи про вирок і про виконання вироку, якщо це була смертна кара. Місце поховання не вказувалося.
Дмитро Тузов: Чи вдається дізнатись долю людей, які були відправлені на Північ в табори?
Оксана Юркова: Ми активно співпрацюємо із колегами з російського товариства "Меморіал". Завдяки їм встановлюються меморіали та створюються списки людей, які були у засланні, але над цим трьба ще працювати.
Наталя Соколенко: Як активно брали участь прості громадяни в декомунізації наші сусіди: поляки,чехи, словаки?
Оксана Юркова: Цього, на жаль, не можу сказати. У них не було такого масштабу репресій, як в Україні. Ті люди, які виїздили з України в Росію, уникали репресій завдяки тому, що вони виїхали з України. В Україні репресували за те, що ти був українцем.
Оксана Юркова розповідає про алгоритм дій для кожної людини, що хоче дізнатися всю правду про своїх репресованих родичів: куди й кому писати заяви із запитом про документи та необхідну психологічну підготовку до всієї правди про рідних.
Наталя Соколенко: Чи зараз це проста і зрозуміла справа – пошук документів про своїх репресованих рідних? Чи може проста людина без спеціалізованої освіти розібратися з цими документами?
Оксана Юркова: Для того, щоб встановити що сталося з репресованими родичами, люди повинні знати певний алгоритм, що власне їм робити. Можна піти 2 шляхами: можна просто написати запит до Державного архіву Служби Безпеки України, де викласти відомості про ту людину, про яку ви хочете встановити дані, дати інформацію про себе для зв’язку і через якийсь час отримати довідку. Для тих, хто вирішив ознайомитись з дуже непростими документами, з кримінальними справами, за якими були засуджені їх родичі, справа теж починається з заяви. В пошуковій системі треба набрати “Архів СБУ”. Там відомості, що архів знаходиться за адресою вул. Золотоворітська, 7. Треба просто написати листа, в якому викласти відомості, що такий – то родич (його прізвище, ім’я, по-батькові), зазначити якщо знаєте дату народження, місце народження. Треба викласти ті обставини, які вам відомі. Слід попросити про дозвіл ознайомитися з цією справою. Далі прийде відповідь. Справи тих людей, які були засуджені в Україні, зберігаються в Україні. Якщо справу знайдено, то ви отримуєте відповідь з архіву з зазначенням місця, де знаходиться ця справа. Якщо справа знаходиться в Державному архіві СБУ, то з людиною зв’язуються і домовляються про час відвідин. Треба зазначити, що в Архів можна потрапити лише з перепусткою. В архіві справу можна перефотографувати.
Дмитро Тузов: Чи відбувається зараз процес реабілітації людей?
Оксана Юркова: Багато людей були реабілітовані після 1953 року. Перший етап реабілітації відбувався по заявам, потім процес загальмувався, а в 1989 році була масова реабілітація. Але до ознайомлення з такими документами треба підходити обережно. Родичі повинні бути готовими до того, що людина могла обмовляти себе чи знайомих через фізичні тортури чи погрози.
Наталя Соколенко: Чи в СБУ пам’ятка для таких відвідувань?
Оксана Юркова: На жаль, я не знаю, чи була така пам’ятка чи людина.
Дмитро Тузов: Чи вдається зараз родичам знайти місця, де поховані родичі?
Оксана Юркова: У справах є документи про вирок і про виконання вироку, якщо це була смертна кара. Місце поховання не вказувалося.
Дмитро Тузов: Чи вдається дізнатись долю людей, які були відправлені на Північ в табори?
Оксана Юркова: Ми активно співпрацюємо із колегами з російського товариства “Меморіал”. Завдяки їм встановлюються меморіали та створюються списки людей, які були у засланні, але над цим трьба ще працювати.
Наталя Соколенко: Як активно брали участь прості громадяни в декомунізації наші сусіди: поляки,чехи, словаки?
Оксана Юркова: Цього, на жаль, не можу сказати. У них не було такого масштабу репресій, як в Україні. Ті люди, які виїздили з України в Росію, уникали репресій завдяки тому, що вони виїхали з України. В Україні репресували за те, що ти був українцем.
