На прямому зв’язку з Громадським радіо Юрій Ковалів, літературознавець, професор, лауреат Шевченківської премії
Ніхто не рахувався з особистим життям Франка
Юрій Ковалів: Багато хто говорить, що Франко був генієм, каменярем, але ж ніхто не говорить, що він був самотнім – часто Франка не розуміли його сучасники.
Якби Іван Франко міг працювати у львівському університеті, тоді б цей виш був би зовсім іншим. Якби до слів Франка прислухались, чим можуть завершитися соціалістичні та комуністичні експерименти, то не було б того моря крові. Це все через те, що Франка мало хто чув у той час. Його просто боялися, тому що у своєму просторі і часі він був креативною людиною.
Трагедія письменника полягає в тому, що за рахунок свого таланту, він заповнював випорожнені виші нашої культури, бо тоді Україна була в колоніальному становищі. Франко був сенсаційного плану чоловік: в нього була манера розкладання на реалізм та модернізм. Якщо взяти його першу збірку «Балади і розкази», то можна говорити про те, що він передбачив майбутнє. Тоді мало хто вважався з Франком, багато хто вважав його каменярем та провідником нації. Ніхто не рахувався з його життям – його одружили з Ольгою Хоружинською, не питаючись його згоди. Врешті решт, він став символом України, тобто його розглядали, як політичну постать.
Зараз ми повинні бачити Франка таким, яким він насправді був. Ми досі не вчиталися в його тексти. Мені здається, що Франко – це та особистість, яка єднала українську національну та європейську літературу. Мало знайти таких постатей, як Франко. Таких постатей не треба боятися. Франко дійсно каменяр, але в той же час – особистість.
До теми: Іван Франко: комісар чи «віл» української літератури?