Канадські лікарі зможуть спостерігати з Канади, як українські хірурги роблять операції воїнам АТО

В нашій студії Віктор Гетманчук, голова Канадсько-української фундації, який розповідає про проект допомоги уряду Канади та канадських лікарів для поранених в АТО

Канадська-українська фундація допомагала протестувальникам на Майдані, а коли розпочалися події на сході України, канадський уряд виділив 1 мільйон 200 доларів на те, щоб викрити у військовому госпіталі в Україні медичний центр пластичної хірургії.

Ірина Соломко: На якому етапі зараз реалізація цього проекту?

Віктор Гетманчук: Ми приїхали з медичною місією до України в п’яте. Перший раз ми приїхали в грудні 2013-го року, коли тільки почались події на Майдані, відчувши, що теж маємо взяти участь.

Отже, орендували апартаменти недалеко від Майдану, влаштували хостел, щоб хлопці і дівчата з Майдану могли там поїсти та відпочити. Під кінець подій в центрі Києва таких хостелів було чотири.

Друге, що ми робили, — це давали гроші лікарям Майдану, і вони купували медикаменти.

Коли Крим захопили «зелені чоловічки», ми вирішили, що маємо підійти до ситуації в Україні більш серйозно, і взяли із собою 5 лікарів з Канади та об’їхали з ними всю країну. На той час вже почалося АТО, і вони вирішили займатися в Україні пластичною хірургією рук та обличчя.

Дмитро Тузов: Зараз операції відбуваються лише в Україні, чи ви деяких бійців відправляєте до Канади на оперування?

Віктор Гетманчук: Ми оперуємо лише в Україні. Ми привозимо сюди і лікарів, і інструменти, і робимо все на місці. Та й пацієнт почувається краще там, де його дім та родина.

Дмитро Тузов: І цей обмін технологіями є корисним і для наших лікарів.

Віктор Гетманчук: Наша команда складає 25 лікарів, цей раз до нас долучилося ще шестеро американських лікарів, а не кожен шпиталь, на превеликий жаль, готовий приймати 31-го нового лікаря і давати операційну залу на цілий тиждень.

Коли ми робимо там у себе операції, то українські лікарі можуть спостерігати за цим з України. Якщо їм потрібна наша допомога, то ми дивимося з Канади за їх діями.

Ірина Соломко: Поки будується ваш центр, як ви працюєте? Приїжджаєте на тиждень та їдете назад?

Віктор Гетманчук: Ми купили систему телемедицини — буде апарат у Канаді і в Києві, є комп’ютер і екран. Отже, коли ми робимо там у себе операції, то українські лікарі можуть спостерігати за цим з України. Якщо їм потрібна наша допомога, то ми дивимося з Канади за їх діями.

Дмитро Тузов: Тобто все це спонсорує уряд Канади?

Віктор Гетманчук: Наполовину. Перші дві місії фондувала тільки діаспора. А коли уряд побачив, якого ми досягли успіху, і коли з’явилась перша можливість податися на грант, ми подалися і отримали його — 1 мільйон 200 гривень канадських доларів. Також в цій сумі закладені гроші на вивчання інших лікарів, і тепер вже не хірургів, а травматологів.

Ірина Соломко: Як ви відбираєте пацієнтів для пластичних операцій, хто вам допомагає?

Віктор Гетманчук: Спочатку було досить важко, бо ніхто не знав, хто ми є. Нам дали базу даних з тих людей, які були скалічені на Майдані. І ми почали з них. Потім вже нам військові давали пацієнтів, і з тих пір ми їх не шукаємо, як із самого початку, люди по фотографіях бачать, що ми робимо.

Ірина Соломко: Тепер вони самі до вас звертаються?

Віктор Гетманчук: 80% пацієнтів вже проходять через шпиталь, а ми вже завершуємо роботу. За місяць до того, як приїхати в Україну, ми оголошуємо про свій приїзд.

Дмитро Тузов: Чи співпрацюєте ви з Міністерством охорони здоров’я чи з Міністерством оборони України?

Віктор Гетманчук: Ми співпрацюємо з Міністерством оборони, з їхнім медичним департаментом. Ми ще не маємо ніяких програм з Міністерством охорони здоров’я, але ми їм наразі пропонуємо другу форму навчання -ми хочемо, щоб і медсестри пройшли майстер-класи. Наші операційні сестри є частиною операційного процесу, вони є дружинами, без них лікарі не змогли би нічого прооперувати. В Україні трохи інша культура співпраці між лікарем і медсестрою, а ми хочемо запровадити новий підхід до змін, щоб і українська медсестра відчувала, що вона є невід’ємної частиною всього процесу.

Дмитро Тузов: Ті лікарі, які приїжджають до України, постійно одні й ті самі, чи відбувається якась ротація?

Віктор Гетманчук: Кожного разу приїжджають нові люди. Це добровольці, які працюють на волонтерських засадах.

Канадські лікарі є вашими новими амбасадорами. Наразі я хочу скликати нову місію, і бажаючих лікарів є вже дуже багато

Дмитро Тузов: З яким настроєм вони повертаються з України до Канади?

Віктор Гетманчук: Вони є вашими новими амбасадорами. Наразі я хочу скликати нову місію, і бажаючих лікарів є вже дуже багато.

Ірина Соломко: На базі військового медичного шпиталю ви створюєте новий центр. Наскільки мені відомо, ви закупили вже обладнання на 700 тисяч доларів. Воно вже працює?

Віктор Гетманчук: Воно вже працює рік. Раніше, коли ми потребували спеціальних інструментів, то ми їх привозили з Канади, і відвозили назад, а тепер вже є все на місці. Тепер ніхто не мусить чекати.

Також ми купили великий стерилізаційний апарат, який стерилізує інструменти за дві години, а раніше нам доводилось чекати цілу ніч.

Дмитро Тузов: Чи підтримуєте ви зв’язки із тими, кого прооперували? Чи слідкуєте за тим, як іде процес реабілітації?

Віктор Гетманчук: Кожен раз, як ми приїжджаємо, телефонуємо до них, запрошуємо їх на зустріч та перевіряємо, як іде процес реабілітації. Але у вас є медична система, і ми не маємо на себе перебирати її обов’язки, ми лише вчителі.