«Громадське радіо»
Андрій Васькович, президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас України», щільно пов’язаного з Українською Греко-Католицькою Церквою, розповідає про мотиви, що ними керувався понтифік, закликаючи допомогти українцям, а також про діяльність «Карітас України» у зоні війни і деінде в Украіні.
Андрій Куликов: Чому збір відбувся саме 24 квітня?
Андрій Васькович: Сам заклик Отець зробив у День милосердя. Як відомо, ще минулого року він оголосив рік 2016 — роком милосердя.
Андрій Куликов: Що вкладає понтифік у це поняття?
Андрій Васькович: Розуміння того, що потрібно жити за Заповідями Божими. Однією із них є «Люби ближнього свого, як себе самого», а це означає допомагати ближньому. По-друге, церква визначає людину як творіння Боже, тому всі люди є братами та сестрами. Але поряд з концепцією любові до ближнього є й концепція любові до «дальнього».
Андрій Куликов: Чому на вашу думку в Україні не надто реагували на заклик Папи Римського збирати гроші для постраждалих від війни на Донбасі?
Андрій Васькович: Думаю, це через те, що про заклик недостатньо повідомляли. Можливо, й тому, що українці не зрозуміли, який це масштаб, якою великою є ця подія.
Це питання не тільки зібраних коштів, але й солідарності. Папа Римський сказав, що так хоче засвідчити свою солідарність та близькість із постраждалими в Україні.
Андрій Куликов: Чим зараз займається «Карітас України»?
Андрій Васькович: Мушу визнати: що б ми не робили — цього є завжди замало. Маємо найбільшу гуманітарну кризу в Європі від часів Другої світової війни. Особливістю її є те, що вона невидима. Так, У Харкові із 1,4 млн населення має 140 тис. переселенців — це велике число людей, яких треба побачити і які потребують допомоги.
Фонд «Карітас України» вже допоміг 260 тисячам людей грошовою підтримкою для найнеобхідніших потреб. Але це тільки мізерна частка того, що ще треба.
Наталя Соколенко: Нас зараз слухають на Донеччині та Луганщині. Скажіть, будь ласка, як знайти вашу організацію, де знайти пункти допомоги?
Андрій Васькович: На місцевому рівні через мережу та інші засоби ми інформуємо людей про те, кому можемо надати допомогу. Річ у тім, що допомогти усім ми не в змозі. Тому є чіткі критерії, кому допомагаємо у першу чергу: літнім людям, одиноким матерям з дітьми, людям з особливими потребами. Після визначення критеріїв ми на місці, де працюємо, оголошуємо про це і люди приходять та реєструються за категоріями.