Громадське радіо
Ірина Славінська: Чи варто взагалі стежити за виборами в Чехії?
Юрій Панченко: На мій погляд, це важливо, тому що в нас останнім часом погіршилися стосунки з західними сусідами. Чехія була країною, з якими в нас стабільно непогані відносини. Однак за останній час відбулося декілька поганих речей: парламентські вибори, які виграла партія «Ано» (це не катастрофа, але є певні ризики). І президент Чеської республіки Мілош Земан ще більше радикалізувався, найбільш гучною була його заява про Крим на сесії ПАРЄ, де він сказав, що треба вирішити питання за компенсацію.
Чеське суспільство досить неоднорідне. З одного боку проєвропейське, але з іншого боку – Чехія – ледь не остання в Східній Європі країна, в якій в парламенті постійно присутня Компартія, яка по 10% має або навіть більше. Коли була ратифікація Угоди про асоціацію, в Чехії комуністи ледь не завалили цю Угоду, вони намагалися її перенести на невизначений термін, на щастя, не вдалося. Звичайно, від президентських виборів залежить дуже багато: або знову Земан, або в другий тур пройшов колишній президент Чеської академії наук Драгош – абсолютно неполітична людина досі, але так сталося, що він досить відомий, вів компанію досить давно і мав найвищий рейтинг і ще на початку компанії було зрозуміло, що він єдиний з кандидатів, хто може перемогти Земана.
Чехія – ледь не остання в Східній Європі країна, в якій в парламенті постійно присутня Компартія
Ірина Славінська: Давайте більше розкажемо про цих двох, якщо порівнювати їхні програми, що вони пропонують своїм виборцям? Або ж, можливо, це запитання нерелевантне, якщо в Чехії, як і в Україні, голосують не за програми, а за обличчя.
Юрій Панченко: Значною мірою за обличчя, тим паче, що в Чехії президент – певною мірою церемоніальна фігура. Проте, вона важлива, тому що ще з часів Гавела, а можливо ще з Масарика, президент має надзвичайно великий моральний авторитет. І його позиціонування, тези, здатні впливати на курс уряду. Земан не мав такого морального авторитету, і вирішив брати епатажем. Він наголошує, що він проста людина, не те, щоб політики, вона постійно брешуть, а він любить сказати «правду-матку». Підкреслює, що багато палить і балує себе міцним алкоголем.
Якщо казати про Драгоша – про нього трохи менше відомо. Він освічена людина, відомий вчений.
Я в Празі спілкувався з радником Драгоша з питань зовнішньої політики, він переконав, що Драгош повністю розуміє ситуацію, що відбувається на сході України, відповідно, він вважає, що санкції з Росії знімати можна лише після повного відновлення територіальної цілісності України, він підтримує рішення США про постачання зброї, і підтримує європейські прагнення України – в ЄС і НАТО. Це можна сказати, повний антипод Земану.
В районі Прага-6 є пам’ятник Конєву – це радянський генерал, який керував визволенням Праги. Час від часу з ним трапляються всілякі неприємності, то його обливають фарбою, а нещодавно там намалювали цифри – найголовніше, що Конєв керував подавленням повстанням в Будапешті, і під час празьких подій керував зовнішньою розвідкою Радянського блоку. Після останнього випадку мерія цього району вийшла поставити окремі таблички, де пояснюють особливості біографії Конєва, те, що в нього і позитивна сторона є, і негативна. Для Російського посольства це був виклик, вони зробили відкритий лист декількох послів (російського, білоруського, казахського) про те, що це політизація історії, уряд має втрутитися в рішення міської влади і прибрати ці таблички. МЗС були незадоволені і пояснили, що в демократичних суспільствах місцева влада має право самостійно вирішувати. І що мені особливо сподобалося – якщо російський посол трактує цей пам’ятник як вдячність пражан Конєву, то пражани мають право самі визначати, якою має бути ця вдячність. Ця дискусія була досить показовою.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.
0