Громадське радіо
Тетяна Трощинська: 2 березня в Росії відбулася прес-конференція президента-утікача Віктора Януковича. В Україні триває судовий процес за обвинуваченням його у державній зраді. На вашу думку, чому він сьогодні знову вийшов на зв’язок?
Валерій Димов: Коли Янукович був президентом він фактично був не президентом, а кремлівським гауляйтером, не був суб’єктним. Він і зараз говорить те, що йому кажуть. І не обов’язково це каже сам Путін чи Сурков. Це може говорити будь-який клерк до якого звернулися представники «легітимного». Янукович не є суб’єктом взагалі: ані в Україні, ані в Росії. Він – живий політичний труп.
Василь Шандро: Навіщо тоді організували цю прес-конференцію? В українських медіа було багато дискусій чи варто її транслювати. Частина показували наживо, інші говорили, що, мовляв, для чогось ця прес-конференція організовується і варто б знати про основні меседжі сказаного.
Валерій Димов: «Колективний Янукович» нікуди не подівся: ті ж самі олігархи володіють тими ж засобами масової інформації, ті ж самі олігархи володіють засобами виробництва. Не покаже один канал, то покаже інший. Українцям Янукович вже мало цікавий, він нафталіновий.
Тетяна Трощинська: Можна говорити, що поява Януковича час від часу у публічному просторі означає те, що Путін визначить йому певну роль у майбутньому?
Валерій Димов: Що стосується квазі-легітимізації певних процесів у які втягнув себе сам Путін і втягнув Росію, то зрозуміло, що Януковича частково використовують. Тоді його використали, аби легітимізувати втручання в Крим та на деякі території Луганської, Донецької областей. Зараз його намагаються використовувати, аби відбілити Путіна.
Василь Шандро: Для кого був цей меседж, ця прес-конференція ? Для внутрішнього споживача? Для України, для Росії? Ця прес-конференція цікава західним медіа?
Валерій Димов: Думаю, що їм це взагалі не цікаво. Багато з них навіть слово «янукович» не вимовлять. Російському споживачеві стереотипів і штампів він потрібен. До Януковича і раніше ставилися суто як до виконавця волі Кремля. Суб’єктності у нього не було тоді, тим паче її немає і зараз. Частково він цікавий і деяким споживачам таких пропагандистських штампів в Україні. Коли кажемо «в Україні», то все ж говоримо не про 100% населення. «Колективний Янукович» не лише нікуди не подівся з влади, він не лише в судах, прокуратурах, правоохоронній системі. Він ще й в головах багатьох наших громадян.
Василь Шандро: Чи пов’язана ця прес-конференція з судовими процесами, які тривають в Україні?
Валерій Димов: Чим більше Янукович буде уникати звинувачень у зраді, тим більше відповідальність буде лягати на Путіна і Росію. Янукович вже не хоче бути цапом-відбувайлом. Якщо він визнає свою провину, то вся відповідальність (у чому він не зовсім винен) буде на ньому. Чому не зовсім винен? Тому що він не був суб’єктом в Україні. Що йому казали говорити, те він і говорив. Сценарій 2013-го зламав сценарій 2015-го. У 2015 році Янукович мав би програти вибори. Люди б вийшли проти фальсифікацій. Ми б побачили як би діяли судові органи, як би діяли правоохоронні органи, місцеві адміністрації. Нашій опозиції дали б зелений коридор, щоб вона в екзилі: в Польщі, Литві озвучувала своє незадоволеннями процесами, які відбуваються в Україні. Захід би не втручався. Путінські війська прийшли б на вимогу легітимного президента, який мав би внутрішні проблеми. Ось такий сценарій був заготовлений на 2015 рік.