У Києві триває Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. В його рамках відбулося обговорення на тему роботів: чи готові ми захистити свої права перед роботами. Якщо з’явиться штучний інтелект, то як маємо вибудовувати свої стосунки з роботами? Учасники розділилися на два табори: одні вірять у те, що роботи захоплять людство і бачать у цьому найсумніший сценарій; інші — вірять у світле майбутнє, у те, що роботи тільки допомагатимуть жити краще і функціонуватимуть на стороні добра.
Про це розповідають гості студії — Дмитро Бірюков з компанії «aDDDItive» та наш колега із часопису «Новое время» Іван Яковина, який бачить майбутнє в апокаліптичних тонах.
Наталя Соколенко: Пане Іване, чому ви уявляєте майбутнє таким нерадісним?
Іван Яковина: Я считаю, что такое сосуществование будет не опасным, а потенциально опасным. Жить с существами, чей интеллект превышает наш в тысячи раз, опасно, потому что в какой-то момент они могут решить, что мы им не нужны. Нам светит судьба мамонтов.
Андрій Гарасим: А вам не здається, що сама людина перетворюється на робота?
Іван Яковина: Есть такая точка зрения, что люди могут разделится на три группы: первая будет говорить, что искусственный разум — это прямая угроза нам как людям; вторая — будет видеть в этом возможность для развития человечества; третья категория будет считать, что мы можем сами стать роботами. Вопрос в том, будет ли оставаться человек человеком в таких условиях или превратится в нечто иное.
Наталя Соколенко: Дмитре, що це за організація «aDDDItive»?
Дмитро Бірюков: Це така собі «банда» людей, які вірять в те, що потрібно розвивати технологію. До прикладу, є така технологія bitcoin — валюта, яка є непідконтрольною жодній з держав. Вона поширилась світом і удосконалюється та шукає нові підходи до того, як робити такі надійні речі. Багато держав проти цієї валюти, бо як це вона буде непідконтрольною нікому? Ідея в тому, що Інтернет дав людям в руки інструмент, за допомогою якого можна створити будь-що і без контролю з чийогось боку.
Треба не стримувати, не обмежувати технологію, а створювати умови, за яких навіть ті комп’ютерні генії, які можуть бути «злими», робили щось добре і закладали такі засади у штучний інтелект, які б не дозволили йому нас «захопити».
Наталя Соколенко: Сьогодні на обговоренні в рамках фестивалю Docudays один з учасників нагадав, що відомі світові вчені звернулися з петицією до ООН з вимогою обмежити мілітаризацію дронів та роботів. Чи є така загроза?
Дмитро Бірюков: Така загроза є завжди, адже будь-яка технологія — це палка з двома кінцями. Сама ідея такого подання дуже вірна. А от спрацює вона чи ні — інше питання. Потрібно розуміти, що ми можемо обмежити таку можливість, але не зупинити її.
Андрій Гарасим: Вже майже офіційно оголошено Четверту промислову революція. Ваш погляд на це? Є побоювання, що це призведе до зростання рівня безробіття та якихось інших соціальних змін.
Дмитро Бірюков: Прочитав нещодавно книгу про життя Генрі Форда. Там йдеться, зокрема, і про проблеми безробіття, викликані прогресом технологічного виробництва. Так, звісно, процес стає автоматизованим, а участь людини у цьому — мінімізованою. Але це призводить до розширення товарів та зростання кількості людей, які хочуть ці товари отримати. За рахунок цього зростає кількість робочих місць у суміжній галузі цього виробництва.
Наталя Соколенко: У деяких країнах на законодавчому рівні прописується етика поводження з роботами. Чи ведется така дискусія в Україні?
Дмитро Бірюков: На жаль, ні, тому що Україна зараз перебуває в умовах виживання і є питання більш нагальні.