18-19 червня у Києві відбудеться еко-фестиваль «Автостопом по галактиці». Активістки візьмуть участь у фестивалі, поділяться із відвідувачами своїм екологічним досвідом.
Ольга Веснянка: Розкажіть про артпереробку старих речей
Надія Крутько: Ми хотіли зробити стенд для фотографування. Там будуть фото природи, паперовий одяг, який можна вдягти для фото, а також там можна буде залишити старий одяг і взуття, і з нього будуть рости квіти.
Юлія Сонячна: Я провела свій еко-рік — 365 днів жити екологічно в міських умовах. У першу чергу я задумалась, що я молода людина, а залишила стільки сміття, що мені стало соромно до сліз. Чекати, поки президент прийде поприбирає після мене, трохи ненормально.
Я почала сортувати сміття, шукати, куди його здати, дізнаватися, яка шкода від сміття, що таке пластик, знайшла дуже багато однодумців.
Ольга Веснянка: Чого вам не вистачає у вашій діяльності?
Надія Крутько: Найбільше не вистачає підтримки і розуміння, бо люди ще не усвідомлюють, що їм це потрібно.
Юлія Сонячна: Я вже проводила лекції і бачила вогник в очах людей. Вони надихаються, вони хочуть, але не знають, як. Таких фестивалів стає все більше і більше.
Надія Крутько: У Юлі був позитивний досвід, а я стикалася із тим, що люди не розуміють, як можна носити сумку, перешиту з джинсів, чи заколку із кусочка шкіри зі старої куртки, — це немодно, це погано.
Якщо ти переробляєш, значить, не можеш купити собі нове, тобто ти лузер, у тебе не склалося життя.
Ольга Веснянка: Яке нове життя можна дати старим речам?
Надія Крутько: Я перешивала старі речі в інші, наприклад, наша одна активістка мала сіре пальто, яке дуже любила, і його побила міль. Вона любить котів, тож я розцяцькувала це пальто вирізаними фігурками котів. І воно відразу стало яскравим, люди на вулиці звертають на неї увагу.
Що б ви зробили зі скляної пляшки і купи макулатури? Я зробила 3D малюнок на пляшці, і вийшла дизайнерська ваза.
Василина Думан: Які висновки ви зробили зі свого річного проекту?
Юлія Сонячна: На початку я хотіла повністю позбутися пластику і поліетилену, але зрозуміла, що це неможливо, і треба принаймні мінімалізувати їх кількість. Але навіть переробка — це перекладання з одного місця в інше, і менше від того сміття не стає.
Потрібно змінити своє сприйняття: ходити зі своєю тарою, купувати на вагу, не купувати нічого зайвого. Я за свідомий мінімалізм.
Я ношу з собою свою скляну тару, для упакування використовую папір, тому що це відновний ресурс. Я проти пластику, тому що він зроблений із нафти, і хоч його називають харчовим, але як нафта може бути харчовою?