Весь останній рік відбувається обговорення змін до Конституції. Як проходить цей процес, а також про досвід інших країн у цій сфері розповідають Вайдотас Верба, координатор проектів ОБСЄ в Україні та Олександр Водянніков, радник координатора проектів ОБСЄ в Україні.
Тетяна Трощинська: Як відбувалося суспільне обговорення змін до Конституції і чи вдалося воно?
Вайдотас Верба: Конституция — это основной закон. Все законы, тем более Основной — это, в первую очередь, согласие. Нужно, чтобы общество как можно больше поддерживало этот закон, тогда более вероятно, что оно будет жить по этому закону.
Общество, которое уполномочивает политиков голосовать за этот закон, тоже несет очень большую долю ответственности. Поэтому ОБСЕ всегда поддерживало любые реформы в Украине, которые соответствовали духу и букве всех обязательств, которые Украина взяла перед ОБСЕ.
Поэтому мы поддерживаем, чтобы все конституционные изменения были как можно более обсуждаемые в обществе, чтобы как можно больше заинтересованных групп было вовлечено в обсуждение. У нас есть несколько проектов, напрямую с этим повязанных.
Те люди, которые даже есть хорошими экспертами, считают, что объяснить всем — это уже не их дело. Это очень неправильно, потому что даже самые сложные вопросы можно объяснить.
Тетяна Трощинська: Чи вдалося протягом останнього часу під час обговорення змін до Конституції уникати політичних впливів?
Олександр Водянніков: Конституційна комісія — це експертно-політичний орган. Там із самого початку були політики — кожна фракція у парламенті була представлена відповідною кількістю народних депутатів. У комісії працює три робочі групи, які займаються конкретними питаннями.
Перед комісією не ставили завдання не враховувати політичні впливи. Президент, формуючи цю комісію, мав на меті дотриматися суспільного компромісу щодо змін до Конституції.
Ми намагалися виступити комунікатором між експертним співтовариством, громадянським суспільством і Конституційною комісією при розробці й обговоренні відповідних положень.
Багато пропозицій, які ми комунікували від громадянського суспільства до Конституційної комісії, були прийняті і вже є у тексті змін, проголосованих 2 червня. Зокрема це були питання незалежності судової влади.
Тетяна Трощинська: Чи не стане цей конституційний процес безперервним?
Олександр Водянніков: Із технічного завдання, розробленого при створенні комісії, виконано 60%. Це багато, зважаючи на те, що 2 червня були прийняті зміни, до того ж вперше у бездоганний процесуальний спосіб.
Василь Шандро: Чи зазнавала подібних змін литовська конституція із 1992 року?
Вайдотас Верба: Я очень хорошо помню, как принималась литовская конституция, и есть пару различительных черт. Во-первых, в Литве была конституция между двумя войнами, и на нее очень много ссылались. Во-вторых, у нас тоже был бурный процесс обсуждения, в которое было вовлечено все общество.
Когда конституция была принята, все почувствовали, что их мнение было услышано и это их закон. Конституционный суд в Литве сейчас пользуется очень большим авторитетом.
Также в Великобритании, перед тем, как были объявлены референдумы по Шотландии или последний — перед ними были два года обсуждений. Вот это демократический, качественный процесс обсуждения вопроса.
Тетяна Трощинська: Ви казали, що конституція є продуктом суспільного консенсусу. Його можна якось виміряти — де він є і де його нема?
Вайдотас Верба: Для меня очень важным есть доверие. Когда появляется какой-то уровень понимания и согласия и я верю, что это то, что меня устраивает, это и является мерой согласия.
Василь Шандро: Конституція — це дуже серйозний документ. Чи є сенс давати його на обговорення нефахівцям?
Вайдотас Верба: По-моему, единственный надежный путь для понимания — хорошая коммуникация и время. Иначе будет только бокс юристов. Светлейшие головы, которые что-то предлагают, должны убедить общество, что это важно.