Кожен учасник та учасниця пережили своє особисте пекло у зоні бойових дій — національна координаторка Warrior Games

Говорили про те, як тривала реєстрація учасників, за якими критеріями обиратимуть кандидатів до національної збірної та чому жінки не надто активно висувають свої кандидатури.

Оксана Горбач: Відбір тільки починається, завершується реєстрація.Тому усі, хто має можливість долучитись чи розказати своїм друзям, заходьте на сайт та реєструйтесь на змагання для учасників та учасниць бойових дій, які отримали поранення й травми. На сьогодні у нас 262 реєстрації. Це найбільша кількість, ми вражені активністю. Ми вже можемо говорити, що Warrior Games будуть найбільшими змаганнями в Україні для ветеранів, ветеранок війни й військовослужбовців та військовослужбовиць. Далі будуть відбуватися національні відбори.

У нас не зовсім спортивний проєкт. Warrior Games – це про реабілітацію. Мета нашого проєкту – реінтеграція учасників та учасниць бойових дій. У нас 4 критерій – спортивний, мотивація участі, спортивна етика, розділення цінностей нашого проєкту. Під час відбору комісія зробить оцінку за цими критеріями. Таким чином будуть визначені учасники та учасниці збірної.

Найбільше людей з Дніпропетровської, Львівської та Київської області. Це три регіони, в яких є надзвичайно активна громадськість, активна ветеранська спільнота. Мушу сказати, що є регіони з яких учасників дуже мало. Наприклад, з Сум та Чернівців.

Жінки теж подавались, але це дуже не просте питання для нас. Жінок класично небагато – ні в Warrior Games, ні в Іграх нескорених, до 5-6 осіб з 260. Є учасниці, які були снайперками, солдатками.

Ми дуже просимо, якщо хтось знає ветеранок, які отримали поранення, травми, контузії, осколкові поранення, розкажіть їм про наші змагання!

У них є шанси потрапити у збірну, адже ми хочемо, щоб був гендерний баланс. У більшості видів спорту жінки беруть участь у своїх категоріях, тому їхні шанси набагато більші, оскільки конкуренція менша, ніж в чоловічих категоріях.

Жінок-учасниць у всіх країнах набагато менше, ніж чоловіків, але все ж більше, ніж у нас. Жінки дуже часто думають, що вони не заслуговують, не мають права на участь в цих змаганнях. Вони думають, що якщо отримали осколкове поранення, коли виконували адміністративну роботу в зоні бойових дій, а не в бою, то не мають права на участь у змаганнях. Ми намагаємось донести, що всі жінки та чоловіки, які робили свою роботу в зоні бойових дій та отримали поранення, можуть брати участь. Жінки мають схильність вважати, що їхні психологічні травми менш важливі, ніж у хлопців, які втратили руки, ноги.

Психологічні та фізичні травми в Warrior Games мають однакову вагу. Чи особа має ампутацію, чи він/вона на візку, чи це ПТСР – вони не розрізняються за важкістю травми та статусом учасника чи учасниці. Біль є біль. Ми не можемо судити, в кого він більший, хто більше заслуговує на участь у збірній. Кожен учасник та учасниця пережили своє особисте пекло у зоні бойових дій.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS