«Громадське радіо»
Разом з іншими колегами Вікторія готує щодня «Новини Криму» для слухачів «Громадського радіо». Каже, що вільні, незалежні журналісти можуть працювати на анексованому півострові тільки анонімно.
Наталя Соколенко: Чому ти виїхала з Криму?
Вікторія Єрмолаєва: Я виїхала з Криму одразу після окупації — це було у березні 2014 року, тому що на той момент вільному, незалежному журналістові там працювати вже було неможливо. Були погрози, переслідування. Також це неможливо із точки зору моралі — бачити триколори, відчувати на собі тиск. Тому я вирішила переїхати.
У нашому колективі працюють 4 журналісти «Громадського радіо» — ми разом робимо «Новини Криму». Це волонтерський проект. Ми не отримуємо за це гроші, а робимо його тому, що це важливо.
Почали робити випуски після подій 2014 року, продовжуємо працювати над цим і зараз. Наразі бачимо, що Крим віддаляється у інформаційному просторі, тому ми вважаємо, шо маємо підтримувати цю тему.
Андрій Гарасим: Наскільки на сьогодні медійний простір у Криму «зачищений» від альтернативної думки?
Вікторія Єрмолаєва: Майже повністю — проукраїнських журналістів там не залишилось. Є окремі випадки, коли журналісти працюють анонімно для українських ЗМІ, хочу їм подякувати, адже це не завжди безпечно.
Наталя Соколенко: Чи є якийсь feedback від слухачів «Новин Криму»? Кому це потрібно?
Вікторія Єрмолаєва: Я знаю, що у «Громадського радіо» часто запитують, чи говоримо ми про Крим. І ми говоримо — так. Спостерігаємо, що на великих радіостанціях, телеканалах рідко можна зустріти повноцінну картину того, що відбувається на півострові. Ми ж намагаємося подавати факти, а не оціночні судження.
Андрій Гарасим: З тієї сторони є якийсь відгук?
Вікторія Єрмолаєва: Наразі не отримуємо такого фідбеку, тому що «Громадського радіо» поки не можна почути в Криму на FM, але ми над цим працюємо. Дуже сподіваюся, що нас слухають в Інтернеті або через супутник.
Наталя Соколенко: Що анонімні журналісти, які там працюють, говорять про зміни настроїв у людей?
Вікторія Єрмолаєва: Люди там вже два роки живуть під впливом російської пропаганди. Навіть проукраїнські кримчани почали змінювати свою позицію у бік Росії. Люди розуміють, що, на жаль, найближчим часом нічого не зміниться, а жити якось треба. Думаю, це також відіграє у цьому велику роль.