Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — історик, журналіст, дипломат Богдан Нагайло.
Дмитро Тузов: Саме Богдан Нагайло готував для ООН спеціальні звіти, щоб привернути увагу світу до дискримінації кримських татар.
Богдан Нагайло: Ще й до того в Лондоні у 80-у році я був автором такого звіту про кримських татар, турків-месхетинців та німців, щоб звернути увагу на долю депортованих народів. У післявоєнний період ці народи були забуті, ніхто не звертав на них увагу, хоча деяким з них у 56-му році вдалося реабілітуватися, 5 з 8 депортованих народів були реабілітовані. Кримським татарам, німцям і туркам-месхетинцям не дозволили. Серед тих, яким дозволили, були чеченці.
У 36-му році масово депортували корейців зі східної частини Радянського Союзу в Центральну Азію. В 30-х роках депортували поляків, у 1940 — 1941 депортували німців як превентивний захід, відчуваючи, що може бути удар. У 1944 році було депортовано масово 8 народів. Майже всі вони були з прикордонних районів. Стратегічна мета була така: якщо буде «холодна війна», треба мати убезпечені кордони.
Кримські татари були фактично піонерами мирних масових рухів спротиву.
Євген Павлюковський: Звідки походить ідея кримськотатарського мирного спротиву? В Україні були ОУН, УПА. А у кримських татар цього не було, був мирний процес. Вони були настільки консолідованою спільнотою, що це було якось визначено? Чи так історично склалося?
Богдан Нагайло: Відносно маленька кількість, яка не жила компактно, вони були розкидані по Центральній Азії. Здебільшого це нове покоління, яке поверталося. Багато старших людей вимерли. Вони не були настільки сильні, щоб чинити опір такого роду.
В 1944 році відбулася не перша депортація. Їх почали депортувати у XIX столітті. Політика депортації існувала від царського періоду.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.