Життя людей у так званій “сірій зоні”. Розмовляємо з письменником Андрієм Курковим про його нову книгу “Сірі бджоли”.
Ірина Славінська: Я знаю, всі письменники ненавидять це запитання, але про що книга?
Андрія Куркова: Книга про “сіру зону” та анексований Крим. Про маленьке селище, якого насправді не існує, бо я шукав реальне селище, але жодне реальне мені не підійшло.
Лариса Денисенко: А які були вимоги?
Андрія Куркова: Дуже смішні. Мені було потрібне маленьке село на верхньому зламі землі й щоб були дві паралельні вулиці й один провулок. Мені потрібні були вулиці Шевченко та Леніна. Тому село вигадане, але графіка справжня і кримська, і донбаська. В цьому селі Мала Староградівка 4 роки живуть тільки двоє, які з дитинства ворогували, але залишились тільки вдвох, а всі інші втікли після перших обстрілів 2014 року навесні. Один з них живе на вулиці Шевченка, а інший – на Леніна. За ці 4 роки вони вже майже друзі, бо не можуть одне без одного. Але у Сергійовича є ще найближчі друзі – шість вуликів бджіл. Вони зимують в сараї, а зверху затеплені волоком, але вони ще поставлені разом і навколо залізні листи, щоб, якщо буде снаряд чи міна, щоб осколки їх не вбили.
Ірина Славінська: Чому сірі бджоли?
Андрія Куркова: Насправді, є така порода – кавказька сіра бджола, але це не про це, це про “сіру зону”. Про “сіру зону” не тільки Донбасу, а і в голові у людини, яка не відчуває країни, а таких людей дуже багато у всіх регіонах. З кожним роком, за 4 роки, мед цих бджіл ставав менш і менш солодким тому, що вони збирали його практично з полів битв. Вирішив Сергійович забрати бджіл навесні й поїхати в свободну Україну, де не стріляють. Він вирушає до Запорізької області в райцентр Веселе, знаходить місце біля лісу, але далі йому доводиться ще далі тікати і він вирушає до анексованого Криму.
Лариса Денисенко: Хто ж тоді з комах, на його думку, збудував демократію?
Андрія Куркова: Він виріс в тому краї, де слова демократія не існує. Вони всі мріяли про рай соціальний тому, що їм дали цю схему. Країна, яка дала цю схему вмерла, а інша країна, яка прийшла, не давала їм схем – вона взагалі на них не звертала уваги.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.