Потоп у Маріуполі
Анастасія Бондаренко: Насправді на цей момент прослідкувати екологічні ризики не можна. У нас немає загальнодержавної системи ризиків – ні екологічних, ні техногенних. Є деякі елементи системи моніторингу – поверхневих вод або атмосферного повітря, але це громадські ініціативи. Ми не знаємо, яку систему і методологію вони використовують, тому органи державної влади не можуть гарантувати точності цих даних.
На державному рівні зараз в нас є тільки точковий збір даних, він не дає повноцінної картини того, що відбувається. На мою думку, це відбувається тому, що жодна з державних установ, міністерств не бажає брати на себе відповідальність за збір такої інформації, не розроблена і не затверджена методологія збору, обробки й оприлюднення такої інформації.
Якщо ми кажемо про Донецьку та Луганську область, то це переважно забруднення шахтними водами. Ми можемо робити аналіз шахтних вод і розуміти, що в якому місці забруднено. Зневоднення водосховищ не останнім чином пов’язане з затопленням шахт. Всі ці системи взаємопов’язані – порушення балансу відтоку води в шатах призводить до того, що ми бачимо зникнення водойм на поверхні. Також змінюється клімат – були великі лісові пожежі і їх наслідки ще багато років будуть відчуватись. Луганська область спочатку була степовою зоною і степові насадження з’явились саме для того, щоб захистити ці території, посилити ґрунти. Зараз же все порушено.
Ще до початку конфлікту Донецька і Луганська область були доволі завантажені в технологічному плані, там ніколи не було нормальної екологічної обстановки. Люди якось звикли, що у них все погано. Люди почнуть перейматися екологією, коли будуть наслідки для здоров’я або будинки попливуть.
Повну програму слухайте в аудіофайлі