Громадське радіо
У студії Ілля Ягіяєв, кандидат психологічних наук, магістр філософії (релігієзнавство), асистент кафедри загальної психології.
Василь Шандро: Нещодавно ви читали лекцію «Теорії змови: чому ми в них віримо». Які основні запитання вам ставлять щодо теорій змови? Чи руйнуєте ви нашу віру в те, що існують якісь таємні світові уряди, світова величезна змова? Чи багато нас таких, які справді в це вірять?
Ілля Ягіяєв: Доволі багато людей вірять в ті чи інші теорії змови. Є цікаві дані, що люди, які вірять в одну теорію змови, з великою вірогідністю вірять в багато інших теорій. Іноді буває, що ці теорії змови взаємовиключають одна одну. За багатьма західними дослідженнями (стосовно України казати важко, бо бракує даних) багато людей, які, скажімо, пишуть на стінах, що Елвіс до сих пір живий (і від нас приховують, що він не помер), з іншого боку, кажуть, що він вірогідно помер (і раніше, ніж офіційно вважається). В одному й тому самому опитувальнику відповідають, що він і живий, і був мертвий раніше, ніж офіційно визнано. Те саме — бен Ладен, Адольф Гітлер, принцеса Діана та багато інших культових персоналій.
У США приблизно 12 мільйонів людей (4% населення) вірять у те, що рептилоїди керують світом
Тетяна Трощинська: Що нам дають ці дані і що ми маємо знати про людей, які вірять в теорії змови?
Ілля Ягіяєв: По-перше, це зазвичай нормальні люди — не психотики. Звісно, це може бути фабулою маячні (це важко перекласти українською мовою як такий медичний термін) — тобто частиною системи людини з шизофренією або з іншим розладом. Але загалом це такі люди, як ми з вами: абсолютно нормальні люди, які ходять на роботу, мають дітей, все роблять правильно.
Зазвичай вони не є дурнішими за іншим, коефіцієнт інтелекту в них подібний, при тому вони можуть бути більш демократичними, ніж в середньому інші люди. І вони можуть бути приємними і адекватними як люди. Але вони вірять в те, що світ керується таємними силами, при тому, як правило, не на благо більшості людей.
Тетяна Трощинська: Чому?
Ілля Ягіяєв: Є низка причин, які можуть відігравати різну роль в різних людей. Але, в першу чергу, це певна паранояльність. Вона є дуже часто нормальною, іноді дійсно хтось за нами слідкує. Якщо у вас параноя, це не означає, що за вами не слідкують, — таке теж буває. З іншої точки зору, це дуже часто буває за умови, якщо людина не відчуває контролю над своїм життям, як персональним, так і соціальним.
Це дуже часто буває в епоху соціальних змін, соціальної аномії, коли ми не знаємо, що робити, коли все швидко змінюється, ми відчуваємо, що не контролюємо ситуацію, що соціальні, громадські, державні інститути не працюють так, як ми би того хотіли і вони закриті.
Теорії змови відповідають на нашу потребу бути чимось унікальними
Чому теорії змови популярні в пострадянських країнах і у нас зокрема? У нас державні інститути були непрозорими, люди не знали, як приймаються рішення в цих інститутах, як в Кремлі щось робиться, як щось робиться у нас — досі дуже часто не знають.
Також теорії змови відповідають на нашу потребу бути чимось унікальними: знати щось, чого не знають інші люди, володіти якоюсь спеціальною інформацією, якою не володіють інші. Навіть наукове знання не дозволяє нам якось розв’язати цю потребу та відповісти на неї, бо наукове знання принципово відкрите. Теорії змови дозволяють знати щось про світ, що відрізняє мене від інших і певним чином вивищує.
Теорія змови відрізняється від звичайної ідеї про змову тим, що звичайна змова може бути доведена або спростована. А теорія змова не може, бо завжди є подвійне дно. Якщо людині покажуть докази, що нема цієї монопольної змови, вона скаже: «А від нас приховують істину; це підробка» і так далі.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.