pixabay.com
Наші гості — Марія Кірвас, очільниця прес-служби Асоціації інвалідів-візочників України, та Наталка Тарасова, інвалід першої групи.
«Людям після травми надзвичайно важко прийняти себе в новому тілі. Вони бояться виходити у світ. І наше завдання — показати, що світ чудовий і готовий приймати їх у своїх обіймах. Варто лише вийти з домівки!», — переконана Наталка Тарасова.
Підтримати проект можна за посиланням: https://goo.gl/lknAxA.
Лариса Денисенко: Представте, будь ласка, проект.
Марія Кірвас: Автором цього дивовижного проекту є Первомайський фізкультурно-оздоровчий клуб «Прометей», який є активним членом та входить до нашої Асоціації інвалідів-спинальників України.
Все почалося з 2006 року. Наші інваліди-візочники мали змогу бувати закордоном, бачили той екстрим, який показували їх побратими. І вони подумали: чому ми не можемо зробити те ж саме в Україні? На тлі дивовижної природи Миколаївщини (село Мигія, що на березі Південного Бугу) 7 інвалідів-візочників вирішили розпочинати цей соціальний проект.
З чого вони почали? Із змагань на катамаранах вздовж схилів Південного Бугу. Ці змагання були такими веселими та незвичайними, що інформація про них швидко поширилась. І вже з 2007 року участь у змаганнях взяли 21 інвалід-візочник. Щороку ця кількість збільшувалася.
Автори покращують тематику цієї програми та здодають види спорту, у яких можуть брати участь інваліди-спинальники: до змагань на катамаранах додали спортивне орієнтування, стрільбу з гвинтівки, дартс, командне змагання з елементами туризму та інше.
Завданням спартакіади є залучення інвалідів-візочників до занять фізичною культурою і спортом. Це соціальна адаптація, а головне — реабілітація інвалідів шляхом спілкування.
Що входить до програми цієї спартакіади? Власне, спортивні змагання, організація та проведення екскурсій, бесід на цікаві теми.
Андрій Куликов: Коли вона має відбутися?
Марія Кірвас: Проведення Спартакіади заплановано на другу декаду вересня цього року. Із 73 мінімальних необхідних тисяч вже зібрано 57 тисяч. Не вистачає зовсім трішки.
Андрій Куликов: Скільки ще триватиме збір коштів?
Марія Кірвас: Триватиме ще 30 днів.
Андрій Куликов: За тими коштами, які вже зібрано, можна дізнатися, скільки людей долучилося до проекту?
Наталка Тарасова: В нас є 43 доброчинці, двоє з них внесли великі пожертви — по 20 тисяч грн кожен із них.
Хочу сказати, що минулого року, на жаль, організаторові цього проекту Олегові Шемчуку не вдалося провести щорічну спартакіаду. Все через те, що не було залучено достатньої спонсорської допомоги.
Як пояснювали йому потім — все йшло на допомогу в АТО. Але я хочу закликати людей подумати про те, скільки людей повертається з війни з ампутованими кінцівками, у візках, зі спинальними травмами.
Люди не думають, що реабілітація має бути не лише фізична, а, перш за все, соціальна. Це про те, як людина житиме у суспільстві і як суспільство сприйматиме її в новому стані. Людям після травми надзвичайно важко прийняти себе в новому тілі. Вони бояться виходити у світ. І наше завдання — показати, що світ чудовий і готовий їх приймати у своїх обіймах. Варто лише вийти з домівки!
Телефоном до розмови долучається організатор проекту «Бузькі пороги» Олег Шемчук.
Лариса Денисенко: Чи готові ви вже зустрічати спартакіаду?
Олег Шемчук: Ми вже готуємося до спартакіади, маємо логотип, який наноситимемо на футболки й даруватимемо кожному учасникові. Шукаємо також волонтерів. Місцева влада, як і кожен рік, трохи нас підтримала.