Майже всі визнали, що прокинулися іншими, бо вони так чи інакше морально перемогли — авторка книги про Білорусь і протести

Гостя – письменниця, перекладачка та журналістка Ія Ківа.

Ія Ківа: Фактично усі наші герої, крім Вальжини Морт, яка мешкає в США, так чи інакше брали участь у протестах. Я записала 10 інтерв’ю з поетами та поетками, письменниками та письменницями, дослідниками та дослідницями. Це Уладзімєр Арлов, Альгєрд Бахаревіч, Уладзь Лянкєвіч, Мария Мартисевіч, Вальжина Морт, Таццяна Нядбай, Ганна Сєвяринєц, Дмитро Строцев, Андрей Хадановіч і Юля Цімафєєва.

Деякі інтерв’ю робила тільки я, а деякі у співавторстві. Це були розмови здебільшого про серпень 2020 року. Але це не може бути книжка лише про серпень, тому що дуже змінилися оцінки. У серпні-вересні це було, можливо, захоплення, оптимізм, натхнення. Зараз більше скепсису, сам контекст став ширшим. Я дуже обережно щось прибирала, але все, що було цінним, треба було зберегти. Це я зробила. Це важливо, тому що травма, яка все більше насувається на білоруське суспільство, все більше охоплює думки та настрої, не повинна витіснити світлий, в чомусь дитячий порив.

Цього разу до протестів долучилось набагато більше людей. Це не лише інтелектуали чи старі дисиденти, як було в попередні роки. Зараз це і російськомовні, і білоруськомовні, і релігійні, і нерелігійні, і еліта, і не еліта, і робітники заводів. Це принципово новий протест. Герої та героїні у книжці про це і кажуть. Усі наголошують на цьому.

Я обрала для книжки саме письменників та письменниць, бо це люди, які професійно мають справу зі словом. Як би ми не хотіли казати про рівність, про те, що усі мають право на голос, ще на початку подій багато хто відреагували віршами, есеями. У книжці є вставки з цими есеями. Є приклади протестних віршів. Можливо, вони чутливіші до змін, гостріше це все відчувають, як воно і буває. Наші герої — це ті люди, які не стали відомими на хвилі протесту. Багато хто з них писали про те, що відбувалось в Білорусі. Той самий Уладзімєр Арлов зазнавав переслідувань ще радянського КДБ.

Книжка виходить в серії «Бібліотеки українського ПЕН». Це серія інтелектуальних розмов. Сім героїв та героїнь попередніх зустрічей, окрім того, що чудові автори та авторки, вони ще й друзі. І саме дружні зв’язки дуже важливі. Емпатія і солідарність є з цілим білоруським народом. Вона виражена певною абстракцією емоції співчуття. А тут є конкретні люди, яких ми знаємо, відчуваємо, які нам довіряють, теж відчувають цю близькість, цю залученість.

У книжці є яскраві ілюстрації. Чимало фотографій ми брали з новинного сайту Tut.by, у якого днями почалися великі проблеми. На цих ілюстраціях є люди: десь вони зі спини, десь в профіль, десь можна розгледіти обличчя. А в сучасній Білорусі специфіка така, що КДБ та спецслужби за фотографіями можуть впізнати та ув’язнити. Але видавець подумав, що раптом читач не надто залучений в події, які відбувались в Білорусі, не слідкував за тими подіями або новинами — він повинен це бачити. У книзі, яка вийде наприкінці травня, ми документуємо період за перші дев’ять місяців. Зрозуміло, що я продовжую спостерігати за процесами, які там відбуваються.

Презентація книги відбудеться на Книжковому Арсеналі. Потім, я сподіваюсь, її можна буде купити в книгарнях. Через пандемію важко щось планувати.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS