Aleksandr Andreiko. Flickr
Журналісти-розслідувачі, засновники проекту «YanukovychLeaks», звернулися з відкритим листом проти передачі «Межигір’я» Міністерству оборони. Ситуацію коментує Влад Лавров, журналіст Kyiv Post.
В студії — журналісти Ірина Славінська та Юрій Макаров.
Ірина Славінська: Про що йдеться у листі журналістів-розслідувачів і чим спричинене ваше обурення? Йдеться про Межигір’я?
Влад Лавров: Так, йдеться про Межигір’я. Справа в тому, що Президент Порошенко одноосібно прийняв рішення, що Межигір’я треба передати у відання Міноборони, і перетворити на реабілітаційний центр для учасників АТО.
Ірина Славінська: Тобто це буде санаторій?
Влад Лавров: Так. Це було зроблено до Дня захисника Вітчизни, тобто в досить радянський спосіб було зроблено якийсь красивий жест. Але Президент не мав юридичних підстав це зробити. Наразі комплекс «Межигір’я» перебуває під арештом в якості речового доказу у справі проти Віктора Януковича. Воно знаходиться у впорядкуванні Генеральної прокуратури. До рішення суду про націоналізацію комплексу ні про яку його передачу не може йти мова і Президент мав би це знати. Також виникають великі сумніви стосовно того, наскільки придатне це приміщення для використання в якості реабілітаційного центру.
Юрій Макаров: А для чого воно взагалі придатне?
Влад Лавров: Як санаторій його не можна використовувати. Ми сьогодні там були з делегацією від Міноборони і адміністрації Президента. Там всього п’ять спалень. Фактично це просто будинок для однієї родини. Дешевше побудувати новий корпус, ніж перебудовувати його під номери санаторію. Також давайте згадаємо, що бюджет Міноборони на лікування цього року становить 1 мільярд гривень. Перш ніж додавати нове майно, подивимося як будуть витрачатися ці кошти. Скільки ветеранів АТО отримали кошти на лікування? Скільком ветеранам доводилося збирати гроші через волонтерів? На прикладі Межигір’я держава могла б зробити одну дуже важливу річ. Після рішення суду цей об’єкт можна залишити у державній власності, але передати громадськості через таку форму, як траст.
Ірина Славінська: А яка інституція відповідала б за цей траст? Хто контролював би касу?
Влад Лавров: Громадська рада, яка складалася б з активістів. Зокрема, з тих активістів, які вже два роки досить непогано зберігають Межигір’я без жодної копійки з державного бюджету.
Ірина Славінська: Коли була запроваджена плата за вхід в Межигір’я, було багато спекуляцій щодо того, куди йдуть ці гроші. Що ми знаємо про це зараз? Чи дійсно туди продовжують ходити туристи?
Влад Лавров: Підтримка такої величезної території потребує грошей. Ті 50 гривень, які збираються, йдуть на підтримку території в належному стані і на зарплатню. Там зараз працюють близько ста людей. 80 відсотків з них працювали там ще за Януковича. Вони продовжують доглядати цю територію. Сьогодні делегація Міноборони зазначила, що територія ця знаходиться у відмінному стані.
Юрій Макаров: Мені здається, що краще після того, як націоналізувати це майно, було б краще продати його якомусь багатію, а гроші, під контролем громадськості, спрямувати на реабілітацію і протезування, лікування і інші потреби.
Влад Лавров: Я підозрюю, що його ніхто не купить. Територія величезна, а маєток повністю позбавлений художнього смаку. Мені, наприклад, більше години там знаходитися важко. Готельний комплекс у тому місці не буде економічно вигідним, бо Вишгород це не Монте-Карло. Туди не поїдуть люди платити тисячі доларів за ніч.
Ірина Славінська: В який спосіб може бути повернене Межигір’я, щоб це стало прецедентом повернення майна, здобутого корупційним шляхом?
Влад Лавров: Я сподіваюся, що буде рішення суду про повернення всього комплексу у державну власність. Після цього треба провести прозору інвентаризацію всього майна, яке там зараз є. Комплекс має залишатися у державній власності, але управління має взяти на себе рада, яка складатиметься з активістів, представників місцевих громад та державних органів. Це має бути зроблене за принципом трасту. Така рада має право залучати інвестиційні кошти, робити фандрейзинг, наймати менеджмент і таким чином Межигір’я має заробляти на себе. Це найкраще, що можна зробити з цим майном. Це італійський досвід, набутий при поверненні майна мафіозі під управління громад.