Міфи про козацтво: ким і для чого вони були створені?

Науковець Петро Кралюк вважає, що до цього значною мірою свого часу приклалася козацька старшина, яка переслідувала свої інтереси

Ведучi

Василь Шандро,

Тетяна Трощинська

Гостi

Петро Кралюк

Міфи про козацтво: ким і для чого вони були створені?
https://static.hromadske.radio/2016/12/hr_hh_2016-12-24_kraljuk_2.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/12/hr_hh_2016-12-24_kraljuk_2.mp3
Міфи про козацтво: ким і для чого вони були створені?
0:00
/
0:00

Про свою книжку «Козацька міфологія України: творці та епігони» розповідає Петро Кралюк. Він є доктором філософських наук, професором та першим проректором Національного університету «Острозька академія».

Василь Шандро: Що вас спонукало до написання такої книжки?

Петро Кралюк: Є багато наукової літератури, яка стосується історії козацтва. Але якщо відверто, то це література чисто апологетичного характеру, де козаків подають як борців за волю України та надзвичайно конструктивну силу. Хоча в зарубіжній історіографії є інші книги, де образ козацтва представлений дещо з іншого боку. Але питання у іншому. Козацтво — це не тільки мілітарний чи соціальний феномен. Я би все-таки наголошував на тому, що це соціальний феномен. Бо існував козацький стан, який претендував на статус шляхетства у Речі Посполитій, а потім у Російській імперії став дворянством. Навіть ті козаки, які не отримали дворянства, відрізнялися від звичайних українських селян, втративши свою мілітарну функцію.

Я би відзначив, що це культурний феномен. І ми сприймаємо козацтво передусім так. Було створено чимало творів історичного характеру, фольклорного. Пізніше ще з’явилися художні твори, вистави та кіно, і саме через це ми сприймаємо козацтво. Адже козацтво як таке уже давно відійшло.

Міфи про козацтво використовували не тільки батьки української нації, але і росіяни. До цього образу часто зверталися російські автори, такі як Пушкін, Микола Гоголь та інші, створюючи свій образ козацтва. Але і поляки творили свій.

Василь Шандро: Що нам слід розуміти під “козацьким міфом”?

Петро Кралюк: Будь-який міф так чи інакше відображає реалії. Окрім того, він відображає бажане, а не дійсне. Тому якщо говорити про козацький міф, то це, швидше, такий позитивний образ, який виливається із історичного контексту і представляється таким, як бажали ті чи інші творці. Тобто, у 19 столітті існували одні потреби, які так чи інакше проектувалися на цей образ козацтва, і, відповідно, творилась така міфологія.

Наприклад, у фольклорних творах та писемних пам’ятках другої половини 17-го століття ми не бачимо позитивного образу Богдана Хмельницького. Він швидше зображений у негативному плані в українських джерелах. У той же час на початку 18-го століття, після поразки у битві під Полтавою, починає творитись позитивний образ Богдана Хмельницького. Передусім це робилося козацькою старшиною, яка хотіла продемонструвати лояльність по відношенню до Російської імперії, показати що Богдан Хмельницький начебто возз’єднав Росію з Україною, тому у нас є свій герой. І саме завдяки козацьким літописцям та старшині був створений такий позитивний образ.

Василь Шандро: Чи пов’язаний козацький міф із державотворенням?

Петро Кралюк: Звичайно. Але це уже міф пізнього характеру. Я вважаю, що перший, хто почав творити цей міф, був український історик, якого я дуже поважаю, В’ячеслав Липинський. Він багато про це писав. Але, як на мене, це трохи перебільшення. Козацтво було мілітарним утворенням, де були сильні анархічні моменти. І воно фактично не було націлене на те, щоб створювати якийсь свій державний організм.

Василь Шандро: Перший розділ цієї цієї книжки називається «Розбійники чи оборонці України?»

Петро Кралюк: У багатьох українських документах 16-го — початку 17-го століть козаки часто зображувалися як розбійники. Саме так їх сприймали. Чому? Тому що це люди, які жили на прикордонні. Їм доводилося воювати із татарами, турками, і їхнім своєрідним ремеслом був розбій чи напади на ворогів. Але суть у тому, що козаки не завжди займалися приємними речами і наші історики, у силу певних обставин, намагаються про це не говорити. Наприклад, вони займалися работоргівлею. І вдавалися до інших негативних моментів. Але я би не абсолютизував на цьому моменті. Бо козаків можна порівняти із піратами. І історики часто проводять такі паралелі. Знову ж таки, ці пірати по-різному сприймалися і досі сприймаються західною літературою.

Василь Шандро: Для чого потрібне це деконструювання міфів?

Петро Кралюк: Коли ми уже маємо свою державу, то очевидно, що треба мати свої конструктивні міфи. Як на мене, оцей козацький міф є не зовсім конструктивним. Зверніть увагу, навіть під час бойових дій на сході України, зважаючи на козацьку міфологію, вона майже відсутня у цьому воєнному дискурсі. І у нас за часів незалежності з’явилося дуже багато псевдо-козацьких утворень. Але коли почалась війна на сході, цих козаків не було. Чомусь ці козацькі організації ховалися десь у підпілля. Навіть один із їхніх організаторів заявив, що козаки – це інтелігентні люди і вони воювати на сході не будуть. Уявіть собі.

Річ ще у тому, що козацький міф мав сильний козацький русофільський струмінь. І чимало козацьких організацій, які утворились в Україні, були спрямовані саме на Українську православну церкву Московського патріархату. Тому, ви можете побачити у деяких монастирях так званих козачків.

Як на мене, зараз цей міф втратив свій конструктивний потенціал.