«Міліціянти платять хабарі, щоб потрапити в зону АТО й отримати посвідчення», — боєць «Донбасу»
Гості ефіру – “кіборг” із 79-ї бригади Руслан Гріевцев та командир штурмової групи “Донбас” Тарас Костанчук. Говоримо про якісні зміни в армії, українських генералів, методи керівництва боєм, забезпечення армії, висновки, які ми всі зробили за період ведення бойових дій.
“Армія сильно змінилась – стала на дві голови вищою”, – каже Руслан Гріевцев. Свого часу він відслужив термінову в повітряно-десантних військах. Коли почалась російська агресія, записався в добровольчий батальйон, але вже за кілька тижнів його перевели в 79 бригаду. Захищав Донецький аеропорт, здійснив три ротації. Останнього разу потрапив в оточення, вибирався повзком усю ніч, три години просидів у воронці з крижаною водою. Розповідає, що армія, за період війни на сході, дуже змінилась. Є дієздатна зброя, надходить техніка. Але головне: бійці навчились воювати і професійно діяти на полі бою в складі своїх підрозділів. Поліпшилось й тилове забезпечення: після скандалу із зіпсованою тушенкою з складів довготривалого зберігання, з подібним неподобством Руслан не стикався.
“Зараз міліціонери вже доплачують, щоб потрапити в зону АТО і отримати посвідчення”, – розповів Тарас Костанчук. Він був командиром штурмової групи батальйону “Донбас”. Під час однієї з операцій, керований ним підрозділ захопив більше 20-ти озброєних стрілецькою зброєю та гранатометами бойовиків, серед яких були громадяни Росії. Під час “іловайської кампанії”, Костанчук та його бійці дійшли до центру Іловайська. Оскільки батальйон не отримав флангового і тилового підкріплення, довелося приймати непросте рішення: відступити, аби не втратити людей. Самого Тараса Костанчука було поранено: куля пробила кевларовий шолом і поранила голову. Разом із своїм, теж пораненим, бойовим побратимом, Костанчук 22 дні перебував у захопленому бойовиками місті. За допомогою місцевих мешканців, двоє українських бійців відновили сили після поранення і перейшли лінію фронту.
Працівники МВС зараз вже “рвуться” в АТО, щоб набути статус учасника бойових дій та відповідні привілеї, – розповідає командир штурмової групи батальйону “Донбас” (в часи запеклих бойових дій) та нинішній Голова ГО “Антикорупційне об”єднання учасників АТО “Справедливість” Тарас Костанчук. Це тому – пояснює він, що на передовій, як завжди, стоять патріоти і добровольці. А міліція виконує якісь завдання десь в третій лінії оборони, у глибокому тилу. Стосовно величезної кількості генералів в нашій армії, Тарас Костанчук зауважує, що якби вони перебували на “передовій”, рішення командування були б значно якіснішими. І приймалися б швидко. Стосовно проблеми контрабанди, Костанчук каже, що далеко не все, що перетинає лінію розмежування, є незаконним переміщенням. Україна досі проводить торгівлю і постачання захоплених територій, цього ніхто не скасовував. Але питання в іншому: яка пропорція контрабанди в обсязі всіх товарів, які курсують в різні боки зони АТО: чи це 10%, або й всі 90. В цьому питання. А бійцям психологічно дуже важко сприймати, чому так відбувається – поки вони кладуть своє життя і здоров”я, хтось робить бізнес. Стосовно звинувачень військового прокурора Матіоса на адресу роти МВС спецпризначення “Торнадо”, Тарас Костанчук нагадав про те, що злочинцями можна називати після судового вердикту. Якщо військовий прокурор цього не знає, він має піти у відставку.
Наталя Соколенко: Як ви опинились в 79 – ій бригаді?
Руслан Гріевцев: Юрий Бирюков организовывал добровольческий батальон “Феникс”, который входил в состав 73 бригады. Но скоро желающих подготовленных ребят попросили перейти во второй батальон і выехать в АТО. 17 августа я был мобилизован. 27 -28 августа был первый бой в Мариуполе.
Наталя Соколенко: Скільки часу ви провели в Донецькому аеропорту?
Руслан Гріевцев: В аэропорту был в октябре. Была ротация. Она была 11 суток, а в окружении был уже 4- ий раз в январе 2015. Выходил из окружения абсолютно сам, потому что нас записали уже безвести пропавшими. Я тогда сел водителем БТРа и попал в окоп, где была воронка в воде. Пробыл в ней свыше 2 часов. Уже прощался с семьей. Но собрался духом и вечером начал ползти. Боялся только потерять ориентир – забор и вышку ЛРС. Связи не было никакой.
Дмитро Тузов: Як сталося так, що бойовики підірвали термінал?
Руслан Гріевцев: Старый терминал был заминирован при нас в октябре. Думаю, что боевики, когда его захватили, нашей закладкой и воспользовались.
Наталя Соколенко: Ви повідомили всім про знамениту тушонку від Міністерства оборони, яка була зацвіла. Як з вами поводились ті, хто приїхав перевіряти і командири вам подякували?
Руслан Гріевцев: Проверяющие единственное подметили, что надо было сохранить для доказательства. Но я не думал, что будет такой резонанс. Причем уже факт такой тушенки, перловки, гречки были. В тот раз я просто сфотографировал и запостил (у Facebook).
Наталя Соколенко: З чого би варто було розпочати реформу української армії?
Руслан Гріtвцев: В первую очередь, я бы призвал молодых крепких ребят из сел. И готовить из них армию профессионалов. Чтобы они не принимали участия в АТО, а 7-8 месяцев получали квалифицированные знания.
Наталя Соколенко: На вашу думку, потрібно замінювати українське командування, для того, щоб звільнити Україну і тримати міцно кордон?
Руслан Гріtвцев: Здесь нужно только желание, но с другой стороны у нас люди, судя по возрасту, получали образование в украинских учебных заведениях, а не в СССР. Есть отважные люди, в том числе и офицеры, которые не избалованы деньгами и погонами. Нужно бороться с бюрократией, потому что молодой офицер не может свои какие- то мысли говорить вслух.
Наталя Соколенко: Якби перенести штаб АТО з Києва ближче до лінії фронту, змінилась би взаємодія з військами?
Руслан Гріевцев: Однозначно бы изменилось. Если бы эти командиры и генералы побывали не просто в укрепрайонах, а увидели и другую ситуацию. Увидели бы, как нужно действовать.
Дмитро Тузов: Наскільки змінилась армія?
Руслан Гріевцев: Существенно на 2 головы выше. Поступает оружие. В каждой десантной роте есть 3 СПГ ( станковый- противотанковый гранатомет). Стали давать лучше и чаще форму.
Дмитро Тузов: До нас приєднався Тарас Костанчук з батальйону “Донбас”. Що потрібно зараз конкретно змінювати?
Тарас Костанчук: За рік зміни відбулися відсотків на 10 від реальних. Розвиток гальмується бюрократичною машиною.
Дмитро Тузов: А кількість генералів при цьому не зменшується?
Тарас Костанчук: Зараз генерал не є чимось значним. Зараз же полковники відмовляються ставати генералами, тому що полковник може бути хорошим солдатом, то про генералів такого не кажуть.
аталя Соколенко: Чи варто перенести штаб АТО ближче до бойових дій?
Тарас Костанчук: Не має значення, де вони знаходяться. Якби хоча б через одного вони знаходились би на лінії зіткнення, то зміни були б. Тепер мені розповідають, що міліція платить гроші, щоб потрапити в АТО.
Руслан Гріевцев: Я слышал такие же факты. По времени им не дают звания, если они не были в АТО.
Дмитро Тузов: Чому люди платять гроші, щоб стояти на блок постах?
Тарас Костанчук: Про блокпости взагалі окрема тема. А в міліції розпочався ажіотаж: платять гроші, щоб побути в АТО де-небудь, тому що вони знають, що в дійсно небезпечні місця їх не відправлять. Вони перебувають там кілька тижнів і повертаються як учасники бойових дій з пільгами.
Наталя Соколенко: Як ви ставитесь до того, що є контрабанда через лінію зіткнення?
Тарас Костанчук: У нас ніхто не відміняв обігу товарів з ЛНР та ДНР. Тому товари можна переміщувати після отримання згоди митниці і правоохоронних органів. Не все є контрабандою. Бійці не можуть пережити, що вони ризикують, а вагони з товаром йдуть в наш бік, відповідно кошти – в інший.
Дмитро Тузов: Чи є збоку українських силовиків порушення закону і тяжкі злочини?
Руслан Гріевцев: В моей бригаде такого не было. Если пленных брали, абсолютно нормально к ним относились и передавали в другие органы.
Тарас Костанчук: Занадто з легкою рукою держава підходить до того, що відбувається з її людьми. Взяли в полон людину,тому що вона напала на нас зі зброєю. І що нам після цього робити? Фактично, ми вже порушили закон, тому що не оформили правильно протокол затримання, вчасно не передали.За мародерство ми карали. Я керував службою безпеки батальйону. У людей підірвана психіка і, як наслідок, вони починають випивати. Ці люди замінили собою армію, міліцію і спецслужби. У когось там клепки злетіли, але це нормально на війні, тому треба до цього підходити більш комплексно. Так, негідників треба карати, але не треба розкидатись звинуваченнями.
Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб мешканці визволених міст розуміли, що до них прийшли визволителі?
Руслан Гріевцев: Местное населения Донецкой области, там где я служил, однозначно боятся, что где-то возле их территории останавливаются военные. Но относятся абсолютно нормально. У нас не было мародерства и избиения местного населения. К нам не было замечаний.
Тарас Костанчук: Коли звільняються населені пункти, спочатку бачиш переляканих людей, які потім обіймаються. Буквально 10 хвилин розмов змінювало ситуацію.
Дмитро Тузов: Тараса Костанчука місцеве населення рятувало впродовж 2 тижнів і не здало ДНРівцям, коли Тарас був поранений, його лікували і допомогли перейти лінію фронту.
