Ірина Соломко: Ми прочитали на вашій Facebook-сторінці, що виш позивається до МОЗ щодо оренди площі гуртожитку №7 на Чоколівському бульварі. Чому це наразі відбувається?
Катерина Амосова: Насправді, у масштабах країни це смішно, але це є одним із принципових питань. Від старої влади нам залишилось 30 орендарів, які дуже цікаво існували: вони сплачували комунальні послуги через університет, без лічильників. Це ксерокс, аптека, їдальня, пральня у нас також була. Тобто, це давало їм суттєві преференції. І наш проректор з організаторської роботи попередив їх про те, що їм необхідно встановити лічильники і платити державі Україна та виконувати свої обов’язки.
Після цього половина орендарів зникла., оскільки умови стали для них непривабливими. У тих, хто залишився, плата за електрику зросла у три-чотири рази. Це їх реальна плата. Нам конче потрібні площі університету, оскільки у нас дефіцит аудиторій, учбових кімнат та місць для проживання у гуртожитку. Особливо тому, що минулого року ми поставили собі за завдання вийти на площу 6 кв. метрів на студента. До того ж ми змусили виїхати 86 осіб, які не мали жодного відношення до університету. Це були співробітники прокуратури, міліції, СБУ, охорони.
Ірина Соломко: Ви розповідали, що там навіть проживала співробітниця Мінздраву.
Катерина Амосова: Так. До речі, вона відповідає саме за орендні відносини. Вона не сплачувала за оренду кімнати у той час, як за кімнати повинні платити сироти.
Ілона Довгань: Після того, як встановили лічильники велика частина орендарів зникла, але багато хто залишився.
Катерина Амосова: Так, зокрема піцерія «Гран-піца», яка має близько 250 кв. метрів у нашому гуртожитку на Чоколівському бульварі. Нам такі орендарі не потрібні. Перед закінченням строку оренди ми, як утримуюча сторона, попередили орендаря і МОЗ, що не будемо його подовжувати. Також підкріпилися рішенням трудового колективу про це, адже він є вищим органом самоврядування. Але в МОЗ проігнорували це рішення та порушили наші права.
Ілона Довгань: Чим МОЗ мотивував подовження орендного договору і те, що бере на себе таку відповідальність?
Катерина Амосова: Вони мотивували це тим, що отримали звернення якихось студентів, які бажають продовжувати там харчування. Але ми стверджуємо, що це є фейк, оскільки ніхто цих звернень не бачив. В той же час ми передали звернення і студентського самоврядування, і студради, і більше, ніж 220 підписів студентів з клопотанням про припинення існування такого орендаря. Я із повною відповідальністю заявляю про те, що ті студенти не мали прізвищ і взагалі все це є голослівним.
Ілона Довгань: Катерино Миколаївно, зараз ведеться багато розмов щодо тих реформ, які нарешті пропонуються Міністерством. Ви, по суті, людина над цим процесом. Чи аналізували те, що пропонується, які застереження у Вас є щодо того, якщо ці закони пройдуть у Верховну Раду і будуть проголосовані?
Катерина Амосова: Я дійсно поцікавилася цим. Те, що пропонується цими проектами законів, а саме, що зміна легально статусу наших закладів охорони здоров’я на державне або комунальне підприємство, є важливим і ключовим. Без цього у нас майбутнього немає, але в статті пана Квіташвілі на «Українській правді» написано, що медичні заклади, а точніше органи або місцевого самоврядування, або держави, мають вибрати легальний статус: прибуткове чи не прибуткове, державне чи комунальне підприємство. Є ризики, що прибуткове або комунальне підприємство може бути акціоноване і приватизоване. По суті, це є шлях до приватизації.