Це фільм режисера Антоніо Лукіча, де одну з головних ролей зіграла відома українська акторка Ірма Вітовська.
З ними ми поговорили і про стрічку, і про враження від показу.
Антоніо Лукіч: До цього фільму я йшов близько шести років. Коли я навчався, в мене був блокнот, в якому я вів деякі спостереження – за життям, за людьми, якісь сюжетні наробки в мене були. А коли я закінчив навчання, то потрапив в такий цікавий процес, як процес пошуку ідеї.
В такому режимі пошуку ідеї я ходив десь рік-півтора, поки мені не зустрівся мій товариш з інституту, який розповів мені, що отримав незвичне замовлення від загадкового німця записати звуки тварин української фауни. І коли він розповідав, як провокував корову помукати, лоскотав її, зібралися селяни і почали це все коментувати, я подумав, що це класна комедійна фактура.
Але на одній такій комедії не побудуєш нормальній сценарій і не порозмислиш про власне життя. Тому і виникла тема з батьками. Я взагалі зрозумів, що в нас дуже дефіцитний цей час спілкування з батьками. І про це мені хотілося розповісти.
Тому фільм «Мої думки тихі» — це фільм про невимовлені слова. Про те, що ми не завжди кажемо про те, що ми відчуваємо, людям, яких ми любимо. Слів важливих не так багато, а ми розмовляємо про якісь нісенітниці.
На відміну від тварин, адже тварини подають голос тільки, коли їх насправді щось турбує. Коли їх нічого не турбує, вони мовчать. А люди – навпаки. І цей фільм — про оце навпаки.
Повну розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.