Alex Zakletsky
Напередодні ввечері народний обранець купив пляшку шампанського і всю ніч тримав її під столом із надією, що вона знадобиться.
Василь Шандро: Що відбувалося на Грушевського вночі із 27 на 28 червня 1996 року?
Ігор Осташ: Зараз я розумію, наскільки це був відповідальний для України момент. Україна із 1991 року жила як незалежна держава, але серйозна дискусія не давала можливості прийняти нову конституцію.
Я думаю, це був момент просвітлення, консолідації політиків. Це історична ніч, яка дала нам Конституцію, що є не гіршою за європейські конституції.
Ми навіть пригадуємо, як ми сперечалися щодо моделі — чи це має бути щось подібне до американської, чи до французької. І перемогла французька модель, хоча зараз ми маємо певні сумніви щодо того, яку треба було обирати модель.
Але для мене дуже цікава згадка про те, як я о 22 год напередодні купив пляшку шампанського у буфеті, який закривався, і ми посперечалися — буде зранку нова конституція чи не буде, і ця пляшка шампанського була під столом до 9.18, і о 9.20 вона вистрілила.
Тетяна Трощинська: Про що тривали тоді основні дискусії?
Ігор Осташ: У першу чергу вони стосувалися державності української мови, символіки й особливо питання Криму. Ці три больові точки не давали нам можливості рухатися вперед. Я пригадую, як ми створювали вночі робочі групи для пошуку компромісу. Я був у групі, присвяченій ст. 10 КУ — про державність української мови.
Мені здається, нам майже чудом вдалося знайти компроміс в тому числі завдяки дуже потужним політикам, які тоді перебували у залі. Я би хотів згадати свого приятеля Михайла Сироту, якого, на жаль, вже не має із нами. Це людина, яка дуже багато зробила для української Конституції.