Мовомарафон-25 - як перейти на українську за 3,5 тижні?

В студії Громадського радіо активісти, координатори ініціативи «Переходь на українську», співорганізатори проекту «Мовомарафон-25» Ярина Чорногуз та Олександр Іванов

Сергій Стуканов: Ярино, що таке «Мовомарафон-25? 

Ярина Чорногуз: «Мовомарафон-25» – акція, приурочена Дню Незалежності України. Ми запрошуємо усіх українців, які хотіли би більше використовувати українську мову в побуті, говорити 25 днів українською. Учасники повинні зареєструватися на сайті і з 24 серпня Вам будуть приходити цікаві завдання на електронну пошту, які можна буде публікувати у фейсбуці. Завдання допоможуть поглибити знання з мови та підтримають бажання переходити на українську.

Сергій Стуканов: А чому перехід на українську мову є важливим? В розповсюдженому прес-релізі написано, що українська мова є фундаментом незалежності. Чому мова є фундаментом?

Ярина Чорногуз: Українська мова є маркером нашої державності. Основою держави є саме українська мова. Коли ми живемо в суспільстві, яке розмовляє українською, ми почуваємо себе одним народом – мова сприяє єдності та несе історію народу.

Андрій Гарасим: Для чого, щоб перейти на мову, треба проводити марафон? Яка його роль в цьому?

Ярина Чорногуз: Ми хочемо, щоб люди задумалися. Багато українців розуміють, що на рідну мову треба переходити. Але часто трапляється, що немає середовища та поштовху для того переходу. Цією акцією ми намагаємось поширити думку, що для незалежності ми повинні говорити українською. Люди повинні поміркувати над цією важливістю.

Сергій Стуканов: Олександре, на своєму порталі, який пов’язаний з переходом на українську мову, Ви публікуєте думки та досвід людей, які в свідомому віці зробили цей крок. Які вони дають поради тим, хто планує перейти на українську мову?

Олександр Іванов: Люди дають різні поради. Найголовніша – не боятися та почати. Багато хто пише, що зіткнулися з психологічним бар’єром: вони соромились не ідеальної промови та акценту. Щодо порад – треба дивитися фільми, слухати музику та читати книжки українською мовою.

Сергій Стуканов: Більшість людей роблять різкі переходи чи все відбувається поволі?

Олександр Іванов: 50 на 50. Одна з перший історій, яка до нас надійшла була від Макса Алексєєва, який з Житомиру. Перехід на українську він розподілив на декілька етапів. Перший – говорити українською в певних містах, потім – етап розмови з незнайомцями на вулиці, далі – дім та робота. Але є і ті, які переходять різко.

Сергій Стуканов: Найцікавіше те, що ідея «Мовомарафону-25» народилася в Харкові. Ще в лютому чи березні відбулася 21-дневна акція в Харкові. В ній брали участь харків’яни та мешканці області, тепер акцію поширюють на всю Україну. Тож вже розповсюджується тенденція переходу на українську мову?

Ярина Чорногуз: Так. Люди відчувають важливість української мови. Варто відзначити, що автор ідеї акції Оксана Охович була сама російськомовною. Вона започаткувала цю акцію в Харкові, де зареєструвались 800 чоловік.

Андрій Гарасим: Суржик допомагає чи шкодить в переході на українську мову?

Ярина Чорногуз: Тут варто сказати, що суржику не потрібно боятися. Треба використовувати українську навіть якщо вона неідеальна.

Андрій Гарасим: Багато людей кажуть, що говорячи на суржику втрачається краса мови, тому вони починають говорити російською. В цьому плані я вважаю, що такий підхід не є добрим для української мови.

Сергій Стуканов: Стосовно акції: Ви пропонуєте варіанти «hard» і «light». В чому полягає відмінність між двома програмами?

Ярина Чорногуз: Для учасників «hard-Марафону» ми будемо пропонувати більш творче долучатися до цієї акції – знімати відео про себе. Ті, хто оберуть «light-Марафон», отримають більше тематичні завдання: наприклад, використати мову в супермаркеті і описати свій досвід.

Сергій Стуканов: Скільки на даний момент людей зголосилися брати участь?

Ярина Чорногуз: На цю акцію зголосилися близько 1,5 тис. людей. Наразі пройшли 3 доби з моменту запуску сайту. Реєструвалися люди з різних куточків України.

Андрій Гарасим: Ви якось будете слідкувати за тим, як саме вони використовують вимоги марафону?

Олександр Іванов: Так, ми будемо надсилати електронною поштою завдання і очікувати на відповіді на завдання, які ми будемо перевіряти. Найактивніших учасників будемо нагороджувати призами. Всі учасники акції отримають маленькі призи.

Сергій Стуканов: Середовище, яке оточує людей, заохочує те переходу на українську мову чи ми потребую акції, які нагадують, що є можливість перейти на українську? Є у людей спонуки, які їх підштовхують?

Олександр Іванов: Мені здається, зараз ситуація спонукає середовище до переходу на російську мову. Російська мова психологічно вищий статус. Багато людей спілкуються українською вдома, але в публічному просторі переходять на російську. Такими ініціативами ми закликаємо людей не боятися говорити рідною мовою.

Ярина Чорногуз: Україномовна людина має великий потенціал для формування свого середовища. Коли ти сам говориш українською, російськомовні люди інтуїтивно починають розуміти, що треба переходити на українську. При переході на українську мову, інколи викликається негативна реакція, але потім навпаки.

Сергій Стуканов: Така ситуація в Києві успадкована ще з радянських часів чи за 25 років був період, коли до української мови ставилися більш сприятливо?

Олександр Іванов: В 90-х роках телебачення та радіо були практично україномовними. Але за часів пізнього «кучмізму» та Януковича, ситуація повернулася діаметрально протилежно. Зараз україномовного простору дуже мало.

Андрій Гарасим: Чому школи русифікують людей?

Ярина Чорногуз: Дуже велику роль відіграє саме недійний простір, зокрема телебачення. Багато дітей та підлітків дивляться серіали. А які серіали пропонує сучасне українське телебачення? Наприклад, «Віталька». Там українця показують як «рагуля», який вийшов з села. Тож дитина не хоче почуватися такою людино, тому намагається бути російськомовною, бо їх на телебаченні показують завжди інтелігентами.

Андрій Гарасим: А чому так?

Ярина Чорногуз: Це все постколоніальні залишки.

Олександр Іванов: Це не залишок. Нажаль, наші телеканали контролюються українськими і російськими олігархами. Як впливати на канали – питання. Якщо ми закриємо канали через систему антиукраїнської пропаганди, роздасться галас, що це утиски свободи слова. З іншого боку, існують факти, що канали працюють проти України.