«Громадське радіо»
Говоримо про перешкоди в діяльності і подальші перспективи роботи на Сході України Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, а саме: чому Міністр охорони здоров`я зволікає із підписанням спільного меморандуму вже підписаного Міністром оборони. Гостем студії є засновник та керівник шпиталю Геннадій Друзенко.
Анастасія Багаліка: Наскільки мені відомо, ви зараз перебуваєте на стадії підписання з Міноборони нових програмних документів, щоб продовжити свою роботу. Чи це дійсно так?
Геннадій Друзенко: Наш шпиталь постійно перебуває на Сході України, відбувається лише ротація медиків. Після того, як ми пропрацювали трохи більше року, я ініціював процедуру підписання чотиристороннього меморандуму в рамках проекту «ПДМШ» між Міністерством оборони, Міністерством охорони здоров’я, Генеральним штабом і організацією «Перший добровольчий мобільний шпиталь». Два місяці ми не могли зрушити це питання. Сьогодні у нас є підписи пана Полторака. Знімаю капелюх перед тим, як відпрацювало Міністерство оборони. Вони навіть приїздили до нас в офіс. Є також підпис пана Муженка. Але сьогодні є якась незрозуміла дискусія з МОЗ, через яку ми були вимушені до 15 січня вивести весь особовий склад з зони АТО.
Ми кожен день отримаємо дзвінки від місцевих жителів та лікарів на Сході з питаннями щодо того, коли ми повернемося в зону АТО. Але, щоб повернутися, ми маємо отримати правові рамки від МОЗ, що дозволять нашим медикам законно працювати в межах Донецької та Луганської областей.
На відміну від класичного волонтерства, лікарю, щоб почати працювати не в своїй лікарні, треба мати для цього правові підстави, інакше – це кримінальне правопорушення.
Лариса Денисенко: Які правові підстави має забезпечити для вас МОЗ і що ви від них очікуєте?
Геннадій Друзенко: Ми рік працювали на підставі схожих меморандумів, але вони були не такі детальні. Тоді це було швидке і правильне рішення. Але в серпні ми зареєстрували свою благодійну організацію і хотіли за осінь перейти на новий меморандум, щоб не зупиняти роботу медиків на Сході. На жаль, плавного переходу не вийшло. Я не знаю, з яких міркувань МОЗ і досі не може підписати наш документ, адже воно перше, хто мало б бути в нас зацікавлене. На Сході сьогодні величезний брак медиків і ліків, а ми єдиний інструмент, який може допомагати і військовим, і цивільним. В Києві, далеко від фронту, працює абсолютно неприйнятна бюрократична логіка.
Лариса Денисенко: А хто у МОЗ займається кураторством цього напрямку?
Геннадій Друзенко: Підпис має поставити особисто Квіташвілі. Але насправді гальмують цей процес юристи. Завжди можна обґрунтувати причини, чому ту чи іншу справу не можна зробити. Ми відкриті до будь-якої співпраці, але бюрократична логіка все псує. Для нас така ситуація є неприйнятною.
Якщо Квіташвілі за тиждень не підпише наш меморандум, ми всіма своїми швидкими, які, на жаль, зараз не на фронті, приїдемо під Міністерство охорони здоров’я. Це питання вже набуває розголосу завдяки журналістами. Також будемо долучати народних депутатів.
За рік роботи на Сході ми допомогли більш ніж 5 тисячам пацієнтів. За те, що зараз люди там не можуть отримати медичної допомоги, несе відповідальність МОЗ. Прикро таке говорити, але поки в Києві не почнуть рватися снаряди, бюрократи, напевно, не збагнуть, наскільки на Сході потрібна медична допомога.
Анастасія Багаліка: На яких підставах в МОЗ не хочуть підписувати меморандум?
Геннадій Друзенко: Я не знаю. З усіма керівниками МОЗ я знайомий особисто. Вони всі нормальні люди, але коли доходить до бюрократії… На це просто немає політичної волі. Бюрократам немає виправдання. Це величезний злочин проти тих, хто ризикуючи життям на Сході, захищає їхній добробут у Києві.
Ми розуміємо, що ми частина великого організму і готові їхати туди, де у цього організму є проблеми. Допомога від нас потрібна і про це пишуть лікарі, військові і цивільні. Ми віримо, що логіка допомогти країні переможе логіку позавчорашньої, а сьогодні злочинної, бюрократії.
Лариса Денисенко: Ви зараз достатньо укомплектовані машинами і ліками? Чи потрібна вам якась допомога?
Геннадій Друзенко: Допомога потрібна завжди. Ліки не лежать на складі, а використовуються. Машини мають властивість ламатися і їх весь час треба заправляти. Сьогодні нам потрібна допомога, але інша. На сайті МОЗ є телефон приймальні Квіташвілі, туди можна дзвонити і питати чому він не підписує меморандум.
Анастасія Багаліка: Скільки людей пройшло ротацію у вашому шпиталі і який у вас штат для виїзду в зону АТО?
Геннадій Друзенко: На фронті було трохи більше 170 осіб. Ми також пишаємося тим, що за рік роботи ми не втратили в зоні АТО ні однієї людини. Було лише одне легке поранення. Всі наші люди, які прийшли на фронт, повернулися. Приблизно 8-9 мільйонів гривень були зібрані за цей час. За них було закуплене унікальне медичне обладнання.