Лариса Денисенко: За чий рахунок треба посилювати правові спроможності громад і чиє це завдання?
Олександр Солонтай: Громада має бути не просто громадою, а спроможною громадою. Уряд зараз говорить про фінансову спроможність громад, тобто ту, в якої є власні надходження та видатки, і може забезпечити фінансово те, що відбувається у громаді. Але громада як люди і як орган самоврядування повинна бути достатньо юридично спроможна та грамотна, щоб правильно використовувати право.
Наприклад, у Харкові громада фінансово забезпечена, економічно спроможна, має широкі повноваження, там розгалужена місцева влада, але громадян навіть на сесію міської ради не пускають без дозволу Кернеса. Та хіба це правово спроможна громада? Коли громада навіть елементарно не може відстояти своє право участі у самоврядуванні.
Тому я вважаю, що одним з важливих аспектів правової спроможності має бути вміння громадян брати участь у справах громади, бути їх учасниками. І в цьому контексті важливим є стан члена правової громади. Пам’ятаєте, як ми на початку 90-х говорили, що бідняк не думає про права і свободи, він думає про кусень хліба. Так само із громадами.
Громада як люди і як орган самоврядування повинна бути достатньо юридично спроможна
Дмитро Тузов: Якщо аналізувати бюджет 2017 року, там при всіх заявах про децентралізацію особливих якісних змін може і не статися. Тому що на місцях у громадах будуть залишати лише 20% від доходів на цих територіях, решта буде йти в державний бюджет, і вже звідти в напівручному порядку розподілятися.
Олександр Солонтай: Дійсно, є велика небезпека, що цей проект державного бюджету який Гройсман запропонував на сьогоднішній день у Верховній Раді, і він вже прийнятий в першому читанні за основу, несе такий ризик, що частина спроможних громад знову стане неспроможними саме у фінансово-бюджетному показнику. Зокрема кількість доходів, які вони збирають, і видатків, які вони мають вже понести, стануть такими, що з одного боку місцеві бюджети виростуть, а те, на що реально може вплинути громада, зменшиться. З одного боку уряд все більше і більше робить так, що є більше приходу грошей, але в цьому році так було, і на наступний заплановано, що дуже багато питань скинуто на плечі місцевих громад, які раніше фінансувалися із загального бюджету.
Дмитро Тузов: Наприклад?
Олександр Солонтай: Наприклад, цього року це були транспортні пільги, утримання ПТУ, технікумів, харчування в закладах освіти. На наступний рік заплановано покласти не плачи громад утримання непедагогічних працівників, житлово-комунальні послуги енергоносіїв для закладів охорони здоров’я і шкіл. Тобто з одного боку грошей більше, але зростуть видатки.
Але, повертаючись до правової спроможності громад, треба пояснити що правова спроможність громади — це сукупність факторів одночасно: компетентний громадянин, який знає це право; громадянин, що застосовує це право, тобто ним керується; громадянин, що подолав економічну бідність, і йому вже є, що захищати правовим методом; громадянин, що бере участь у місцевому самоврядуванні та відчуває що громада — це він. Сукупність цих факторів і сформує правову спроможну громаду.
Дмитро Тузов: Тобто з людьми треба проводити просвітні кампанії? Як захистити свої права людям, які хочуть зайти на сесію місцевої ради, наприклад, але це питання вирішує чиновник, як у Харкові?
Олександр Солонтай: Це питання правової спроможності громад, тобто громада, зрозумівши що закон на боці людей не просто поскаржилася в соцмережах про те, що порушені її права, а зібралася і вжила таких правових методів і дій, що все почало працювати по закону.
Ми дуже добре навчилися вирішувати свої проблеми не правовими методами: телефонні дзвінки, куми, корупція
Дмитро Тузов: Розкажіть про ці правові дії.
Олександр Солонтай: Громадяни мали б зібратися більшим натовпом, написати відповідне звернення, викликати поліцію, скласти судовий позов тощо. І показати своїми діями, що громадяни не будуть терпіти наруги над законом.
Лариса Денисенко: В нас, насправді, працюють адміністративні суди і можна просто подати заяву, тому що тут порушена норма закону. Чи робили це харків’яни коли-небудь?
Олександр Солонтай: Я знаю, що харків’яни збиралися натовпом, проривалися на засідання міської ради, і цей досвід був позитивним.
Дмитро Тузов: Що робити у разі бездіяльності органів влади? Наведу власний приклад: я помітив, як в центрі Києва вирізають дерева, викликав поліцію, вони намагались зайти на територію підприємства, де це відбувається, а їх не пустила бабця-вахтер, говорячи, що це приватна територія. Вони розвернулись, поїхали, я написав заяву у районний відділ, але минуло вже кілька місяців, а відповіді немає.
Олександр Солонтай: З юридичної точки зору на бездіяльність місцевої влади треба скаржитися. Та з іншої точки зору громаду з усіх рівнів треба навчати, піднімати їхній компетентний рівень. Це до речі стосується і нашої молодої поліції, тих хлопців і дівчат, які записалися до нової поліції. Адже вони не володіють належною компетентністю, вони не знають, як втілювати на практиці Кримінальний кодекс, як діяти по мудрості тощо. Ми дуже добре навчилися вирішувати свої проблеми не правовими методами: телефонні дзвінки, куми, корупція — ми це знаємо. А от як в правовий спосіб вирішувати належним чином проблему, с цим у нас клопіт.
Ще одним важливим елементом правової спроможності громади є легальність. Ми всі навчилися жити в сірій зоні: в нас тіньова економіка, конверти, не оформлена власність, незрозумілим МАФи, «мертві душі»
Ще одним важливим елементом правової спроможності громади є легальність. Ми всі навчилися жити в сірій зоні: в нас тіньова економіка, конверти, не оформлена власність, незрозумілим МАФи, «мертві душі». Зрозуміло, що в такій сірій зоні ми наражаємося на правоохоронне беззаконня