Громадське Радіо
У студії Громадського радіо Алла Лесько, яка є членкинею Вищої ради правосуддя, секретаркою дисциплінарної секції Вищої ради юстиції та суддею Вищого спеціалізованого суду України.
Любомир Ференс: Днями очільник Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник звинуватив Вищу раду правосуддя у тому, що вона нівелює судову реформу, унеможливлюючи тримання під вартою суддів, котрих було спіймано під час одержання хабарів. І зараз ми послухаємо пряму мову очільника НАБУ Артема Ситника.
Артем Ситник: Коли 30 вересня набрала чинності так звана судова реформа і буквально через декілька днів ми затримали першого суддю, то ми звернулись до суду, подання було розглянуто, і ніхто не вимагав згоди Вищої ради правосуддя. У подальшому були затримані інші судді, у тому числі Генпрокуратура затримувала суддю Господарського суду по злочину, який їй підслідний. Знову ж таки ставилось питання про взяття під варту без згоди Вищої ради правосуддя, але тепер з’явилося цікаве публічне звернення цього органу, що вони нібито наполягають на тому, щоб отримувати згоду Вищої ради правосуддя.
Мені також дивно чому це з’явилося після чотирьох місяців, коли почали затримувати перших суддів. Чому Вища рада правосуддя мовчала, коли ці зміни набрали чинності? Я вам хочу сказати, що у пояснювальній записці до Закону про внесення змін до конституції написано, що згода Вищої ради правосуддя не потрібна. Причому у склад Конституційної комісії входили представники ВРП. Перед тим, як набрав чинності цей законопроект, він був направлений у Конституційний суд, уповноважений орган, який повинен тлумачити норми конституції у разі необхідності, ніяких зауважень із цього приводу я не прочитав у цьому висновку.
НАБУ хотіло б висловити совою позицію із приводу норм Конституції, котрі регламентують затримання і арешт суддів. Тим більше, що уже була стала практика, що і НАБУ, і Генпрокуратура зверталися до суду і отримували рішення суддів без згоди Вищої ради правосуддя. Тому, ми вважаємо це спробою знівелювати ту судову реформу, яку ми зараз починаємо. Ви знаєте, що ми активно приймаємо активну участь у цьому і перші матеріали по кандидатах до Верховного суду уже передані і до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і до Громадської ради доброчесності, котра також має певні повноваження у ході судової реформи.
Ми вважаємо, що такі дії є недопустимими і, на жаль, дещо дискредитують судову реформу, яка, на мою думку, є останнім шансом для України зробити процес тих реформ, які уже зроблені невідворотними.
Сергій Стуканов: Пані Алло, власне, приводом до таких заяв послужило те, що 27 січня детективи НАБУ повідомили про підозру судді Солом’янського суду Києва, якого було затримано на гарячому під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 22 тисяч доларів США. Наступного дня, під час засідання Солом’янського суду Києва, суддя відпустив його прямо із залу суду на підставі того, що немає спеціальної згоди Вищої ради правосуддя. Власне, у цьому і полягає колізія. Тому що у редакції до Конституції, котра набрала чинності восени минулого року, написано, що без згоди ВРП суддю не може бути затримано, або утримуватись під вартою до винесення обвинувального вироку суду. Але за винятком затримання суддів під час або ж відразу після вчинення тяжкого, або особливо тяжкого злочину, зокрема, хабарі. Чому тоді ВРП виносить вказівку суддям, щоб відпускали у будь-якому разі?
Алла Лесько: Ви абсолютно правильно процитували статтю Конституції України. Проте, мені здається, що зараз іде підміна понять. Якщо уважно прочитати 29 статтю Конституції України, то затримання – це є юридичний термін, який не означає спійманий на гарячому. Ми не використовуємо такий термін. Ми правильно розуміємо передбачений Конституцією термін “затримання”. Це тимчасовий запобіжний захід, який не може тривати більше 72 годин. Будь яка особа затримана за підозрою у вчиненні злочину протягом 72 годин повинна постати перед судом і мати обраний запобіжний захід, якщо ця особа підтверджена, або бути звільнена. Саме такий термін затримання ми і використовуємо. “Спійманий на гарячому”, “спійманий за руку” – не ті терміни, якими потрібно оперувати, з’ясовуючи це питання.
Якщо розглядати затримання як тимчасовий запобіжний захід, який не може перевищити 72 години, тепер почнемо читати цю норму трошки інакше. А якщо читати її у контексті із статтею 482 КПК, зміни до якого були внесені Законом про Вищу раду правосуддя, то не залишається іншого тлумачення, як наступне: суддя, затриманий під час або одразу після вчинення тяжкого злочину, може бути затриманий без згоди Вищої ради правосуддя. Це затримання не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну правоохоронні органи, генпрокурор, або його заступник, мають звернутися до суду для обрання судді запобіжного заходу. Але є ціла низка запобіжних заходів. І якщо пропозиція у клопотанні міститься про обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, то для такого клопотання потрібна згода Вищої ради правосуддя. Якщо є клопотання будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, або арешту, можна звертатися до слідчого судді і обирати його без згоди Вищої ради правосуддя.
Кажуть про те, що цей термін дуже малий, щоб звернутися до Вищої ради правосуддя і одержати відповідну згоду. Але дивним чином не здавався малим термін для того, щоб затриманого суддю у Києві під час вчинення злочину доправити до Галицького районного суду міста Львова, за 600 кілометрів від Києва, і звертатися із клопотанням про обрання запобіжного заходу саме до цього суду. То чи не простіше за цей витрачений час звернутися до Вищої ради правосуддя, і отримати відповідну згоду за наявності підстав. Після розгляду справи така згода може бути надана і можна обирати запобіжний захід уже без будь-яких обмежень.
Але сама згода Вищої ради правосуддя на тримання під вартою судді ще не означає, що слідчий суддя, який згідно закону є відповідальний за додержання прав особи у кримінальному провадженні, зобов’язаний обирати саме такий запобіжний захід і не має можливості обрати інший. Адже при обранні запобіжного заходу, враховується дуже багато підстав. І запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – це винятковий запобіжний захід, який може бути обраний тільки у випадку, якщо прокурор доведе, що будь-який із більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку особи.
Ми розглядали справи по так званих суддях Майдану і звільнили близько 30 суддів саме за те, що вони, не обираючи запобіжний захід, не обговорювали жоден альтернативний запобіжний захід щодо особи. І не враховували інших обставин, які підлягають врахуванню слідчим суддею при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Сергій Стуканов: Ви кажете, що 72 години – це достатній термін, щоб звернутися до Вищої ради правосуддя по дозвіл. Розкажіть, будь ласка, про процедуру. Коли відбувається звернення, то Вища рада правосуддя має зібратися, і ухвалити якийсь документ? Якщо це вихідний, то як це може відбуватися практично?
Алла Лесько: Я зараз розкажу як це може відбуватися. Але спершу відкину ще одне звинувачення. Коли мова йде про те, що Вища рада правосуддя саботує, то до нас ще не було жодного такого звернення за цією процедурою, яке б ми розглянули невчасно, чи на якому ми б показали якусь свою інституційну неспроможність. Проте, із таким зверненням до нас не зверталися, але встигли довести суддю до Львова, розглянути там питання, змінити територіальну підслідність.
Любомир Ференс: А чому так зробили?
Алла Лесько: Мені це не відомо. Просто коли іде мова про стислі терміни, то, напевно, ці терміни можна використовувати іншим чином. Ми не можемо говорити, чи термін 72 години достатній, чи ні. Це конституційна норма. Це право особи на свободу. І ми повинні із нього виходити.
У нас передбачена наступна процедура. До нас звертається генпрокурор або його заступник із клопотанням про надання згоди. Це клопотання буде розподілено і розглянуто. Багато хто не погоджується із визначеним законом терміном у 5 днів, протягом яких ми маємо це зробити. Але 5 днів – це граничний термін. Ми абсолютно свідомі люди і розуміємо, коли документи міститимуть такі дані, які дадуть нам підстави давати згоду, ми зможемо вирішити це питання.
Сергій Стуканов: Тобто, якщо це вихідний, то технічно можливо зібратися Вищій раді правосуддя і винести якесь рішення щодо судді?
Алла Лесько: Я абсолютно відповідально можу заявити, що клопотання про надання згоди на затримання судді буде розглядатися першочергово і невідкладно. Як це буде відбуватися по факту – це уже наша організація роботи. Але говорити про те, що ми саботуємо притягнення суддів-корупціонерів до відповідальності через те, що є нерозуміння конституційної норми, це абсолютно неправильно.