Ми не забороняємо російських книжок, — перший заступник Держкомтелерадіо

У студії Громадського Радіо — перший заступник голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Богдан Червак.

Тетяна Трощинська: Інформаційним приводом до нашої зустрічі стало чергове рішення стосовно заборони ввозити низку російських книжок. Там, здається, 20 в переліку.

Богдан Червак: Держкомтелерадіо не забороняв, не забороняє і, сподіваюся, ніколи не буде забороняти книжок, бо на це немає правової бази. Мова йде про те, що запроваджена так звана дозвільна система відповідно до чинного закону щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту. Такі дозволи надаються або не надаються. Цього разу експертна комісія, створена при Держкомтелерадіо, яка розглядає, аналізує і рекомендує Держкомтелерадіо ухвалювати рішення, не дала дозволу на деякі видання, які завозилися на територію України з країни-агресора, тобто з РФ.

Тетяна Трощинська: У який спосіб працюють члени комісії? Ви є головою експертної комісії. Чи справді ви перечитуєте, переглядаєте всі ці книжки? На підставі яких характеристик отримуються висновки про обмежене ввезення?

Богдан Червак: Дозвіл надається або не надається на основі критеріїв, визначених законом і затверджених нормативно-правовим актом, юстованим у Міністерстві юстиції, тобто самочинно на власний розсуд ніхто ніяких рішень не робить.

Склад експертної комісії — це дві третини громадських діячів, експертів з видавничої справи. Там є і державні службовці. Насамперед вони аналізують перелік необхідних документів, які б відповідали процедурі надання чи ненадання дозволу. Якщо такі документи надані, наступним кроком є рецензії власне видання. Якщо видання не відповідають критеріям, тоді експерти голосують. Шляхом голосування ухвалюють рішення. Тільки після цього наказом голови Держкомтелерадіо надається або не надається дозвіл.

Ми надаємо дозволи тільки на видавничу продукцію, яка надходить з Російської Федерації. 

Ми надаємо дозволи тільки на видавничу продукцію, яка надходить з Російської Федерації. Цей закон стосується сфери інформаційної безпеки. З цієї метою він був ухвалений Верховною Радою, щоб припинити безконтрольний потік антиукраїнської, сепаратистської літератури, яка, починаючи з 2014 року, надходила на територію України.

Василь Шандро: Чи ідеться про те, що несуть якусь відповідальність і ті люди, які є зв’язковою ланкою між російськими видавництвами і українськими читачами?

Богдан Червак: Відповідальність несуть насамперед експортери. Спочатку було 4 експортери, які займалися цим невдячним бізнесом. Зараз їх 11. Очевидно, що вони несуть відповідальність. Абсолютна більшість з них дотримується критеріїв. У нас немає підстав забороняти цю літературу, яку вони хочуть ввезти на територію України. Вони відповідально ставляться до того, чим займаються. Але трапляються випадки, коли має втручатися експертна комісія. І вона втручається. Наприклад, ми не дали дозвіл на книжку відомого російського фашиста Чапліна, який себе називає православним священиком, але друкує публікації антилюдського змісту. Він закликає вбивати українських дітей тощо. Ми подивилися і вирішили, що таку книжкову продукцію пропускати на територію України не можна.

Тетяна Трощинська: Тут ідеться радше не про конкретного експортера чи конкретного видавця, а лише про конкретні видання?

Богдан Червак: Абсолютно правильно, про конкретні видання, а точніше про зміст цих видань.

Василь Шандро: Наскільки великий список тих книжок, які не мають права потрапляти в Україну?

Богдан Червак: Ми дали 197 відмов, але це не означає, що були претензії до змісту. Це і відмови, які стосувалися неналежного оформлення документів. Це не є великою цифрою. Експортери, знаючи нашу принциповість, не мають відваги щось таке нам підсовувати. Я вважаю, що закон працює, він ефективний, в державі з’явився реальний механізм, за допомогою якого вже легальним шляхом на територію української держави не може потрапляти антиукраїнська література.

У державі з’явився реальний механізм, за допомогою якого вже легальним шляхом на територію української держави не може потрапляти антиукраїнська література.

Василь Шандро: Експортери позиваються до вас, висловлюють якісь претензії?

Богдан Червак: Відповідно до чинного законодавства, якщо вони не згодні з висновком, вони можуть подати до суду. Були дискусії з цього приводу. Всі ці дискусії закінчилися тим, що вони абсолютно погоджувалися із рішенням експертів і присягали нам, що більше такої літератури ввозити не будуть, тобто вони визнавали свою вину, пояснювали це різними причинами, претензій до нас не було. Жодного позову в суд на Держкомтелерадіо чи на експертну комісію, особисто на мене не було. Є відповідна інформаційна кампанія, яка ведеться в РФ і деякими підконтрольними ЗМІ в Україні, але ми свідомі того, що такі історії безболісно для РФ проходити не можуть.

Тетяна Трощинська: У нас є дзвінок.

Слухачка: Я вважаю, що владі немає чим зайнятися, як забороняти книжки. Ніякі нормальні керівники таким би не займалися. Людина має право читати і робити висновки самостійно, а не забороняти. Що це за порядки? Це нагадує Німеччину 30-х років.

Богдан Червак: Україна книги не забороняє. Ми не Росія. Ви можете зайти на сайт Міністерства юстиції Росії і подивитися, як Росія це робить. Ви побачите тисячі переліків заборонених рішенням російського суду книжок, якщо не десятки тисяч. Одна з моїх книжок також заборонена. Я цим пишаюся, звісно.

Ні про яку заборону мова не йде. Мова іде про те, що ми надаємо дозвіл, за допомогою якого на територію української держави не надходять книжки антиукраїнського змісту. Пані, яка телефонувала, напевно, ніколи таких книжок не читала. Якби вона хоч один раз ознайомилася з текстами, де є прямі заклики вбивати українців, де є прямі заклики розчленувати територію України, де принижують нашу мову, наш тризуб, наш гімн… Під час війни терпіти таку зневагу від країни-агресора не можна, якщо ми є державною нацією, б’ємося за свій суверенітет, за свою соборність.

Тетяна Трощинська: А без окремих дозволів ви не відстежували, чи не падає популярність такої літератури сама по собі?

Богдан Червак: Починаючи з часу набуття чинності цим законом, в жодній крамниці Києва, в більшості обласних і районних центрів, стихійних ринків сподіваюся не побачити таких книжок. Навіть якщо така книжка десь є, то ніхто не буде наважуватися ставити її на продаж відкрито, тому що закон дозволяє вилучати, накладати певні санкції, ризикувати ніхто не хоче. Мені здається, що ми в частині легального надходження такої літератури навели порядок. Я не виключаю, що контрабандним шляхом може завозитися така література. Тут справді є поле діяльності. Ми спілкуємося з СБУ, Міністерством внутрішніх справ, пробуємо напрацювати алгоритм, щоб вирішити і цю проблему.

Василь Шандро: У нас є ще слухачі на зв’язку.

Станіслав: Мені ваш орган нагадує щось між Іспанською інквізицією і китайськими хунвейбінами. Чи не приведе це до того, що будуть вбивати письменників?

Богдан Червак: Закон забороняє тільки великі наклади. 10 примірників книжки Лимонова ви можете привезти в Україну.

Закон забороняє тільки великі наклади. 10 примірників книжки Лимонова ви можете привезти в Україну.

Тетяна Трощинська: У нас є ще слухач чи слухачка на зв’язку.

Юрій: Ті люди, які зараз дзвонять, підривають дуже лагідну і толерантну політику українців проти ворогів. Треба вчиняти жорсткіше, вилучати літературу і садити за ґрати усіх тих провокаторів!

Богдан Червак: Зареєстрований проект закону про повну заборону друкованої продукції, яка надходить з РФ. Є інший законопроект, відповідно до якого будуть обкладатися акцизами російські видання. Тенденція іде до того, щоб жорсткіше ставитися до цих історій.

Василь Шандро: У нас є ще один слухач на зв’язку.

Слава Михайлівна: Хотілося б, що б ви зважили на літературу, яка завозиться в Україну Московським патріархатом.

Богдан Червак: Абсолютно правильне, слушне та актуальне запитання. Одним з епіцентрів поширення такої літератури є осередки Московського патріархату, зокрема в Києві. З цим треба щось робити. Інша справа в тому, що все має відбуватися відповідно до закону.

Тетяна Трощинська: Чи достатньо ви пояснюєте заборони, тому що виникає багато дискусій навколо цього?

Василь Шандро: Напевно, є потреба в більшій комунікації.

Богдан Червак: Комунікація нікому не завадить. Якщо є брак комунікації, то ми будемо думати, як цю комунікацію зробити ефективною. Але ми також моніторимо свою діяльність. Я бачу, що «претензії і проблеми» ми маємо не з боку українських громадян, а з боку РФ. Певні публікації, які там з’являються, поширюються через інтернет або через українські ЗМІ. Аргументації насправді ніякої немає. Нещодавно один інтернет-ресурс, який вважається проросійським, розкритикував діяльність Держкомтелерадіо і подав перелік членів експертної ради (дивіться, хто забороняє). На першому місці я. Весь мій гріх полягає в тому, що я голова ОУН і дружу з Іриною Фаріон. Якщо є громадяни України, які мають якісь перестороги, які бояться, що Україна може бути недемократичною державою у зв’язку з введенням в дію такого закону, то ми готові до ефективної комунікації. Зауваження слушне. Я беру його до уваги.

Тетяна Трощинська: Що не так з Борисом Акуніним? Він же не є великим прихильником нинішнього російського режиму.

Богдан Червак: Історія з Борисом Акуніним теж обросла міфом. Ми надали дозвіл на всі книжки Бориса Акуніна, крім однієї, яка стосується історії Російської імперії, де Україна подана як частина Російської імперії. Це класичний приклад «русского мира», з яким ми миритися не можемо, тому що є закон і певні критерії.

Василь Шандро: Чи є у вас якийсь особистий «чорний список» книжок, які б ви не рекомендували?

Богдан Червак: Ні, в мене такого немає.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.